23 жовтня 2026 року. Уряд хоче тимчасово заборонити стягувати податкові борги з державних шахт. Водночас уряд ухвалив рішення передати частину вугільних підприємств Фонду держмайна для підготовки до можливої приватизації. Держава сподівається зберегти робочі місця, поліпшити становище шахт і залучити інвесторів.
22 жовтня Кабінет Міністрів схвалив законопроект, який передбачає тимчасову заборону на примусове стягнення податкових боргів із п'яти державних підприємств. Ідеться про «Львіввугілля», «Волиньвугілля», «Добропіллявугілля-видобуток», «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та «Регіональні електричні мережі». Тобто рішення стосується не лише вугільних шахт, а й підприємств, пов'язаних із видобутком урану та постачанням електроенергії.
Заборона має діяти протягом воєнного стану та ще шість місяців після його завершення. Поки що це лише пропозиція уряду – для того, щоб нові правила запрацювали, законопроект повинна ухвалити Верховна Рада.
У Міністерстві енергетики пояснюють, що підприємствам потрібні гроші для продовження роботи, виплати зарплат і перевезення обладнання з небезпечних районів. За оцінками міністерства, це допоможе зберегти понад 10 тисяч робочих місць.
Проблема в тому, що державні шахти накопичували борги задовго до повномасштабного вторгнення. Війна лише погіршила їхнє становище. Частина підприємств втратила доступ до родовищ, інші постраждали від обстрілів, а витрати на видобуток зросли.
За даними Державної податкової служби, наприкінці 2025 року лише «Львіввугілля» заборгувало бюджету майже 2 млрд грн. Податковий борг «Добропіллявугілля-видобуток» становив близько 221 млн грн, а «Східного гірничо-збагачувального комбінату» – 376 млн грн.
Великі борги можуть призвести до блокування рахунків підприємств і стягнення коштів, необхідних для їхньої роботи. У результаті шахтам стає ще важче виплачувати зарплати, купувати обладнання та підтримувати виробництво.
Саме таких наслідків уряд і намагається уникнути. Однак мораторій не скасовує боргів, а лише відкладає їхнє примусове стягнення. Після завершення його дії підприємствам знову доведеться розв'язувати цю проблему.
Це далеко не перша спроба держави допомогти шахтам. Протягом багатьох років вони отримували бюджетну підтримку, але так і не змогли позбутися фінансових проблем. Частина підприємств не заробляє достатньо навіть для покриття власних витрат. Тому виникає ризик, що після завершення мораторію їхні борги залишаться такими самими або навіть зростуть.
Паралельно уряд намагається залучити до вугільної галузі приватних інвесторів. 3 жовтня Кабмін вирішив передати Фонду державного майна 12 майнових комплексів підприємств, які раніше перебували в управлінні Міністерства енергетики. Серед них – «Львіввугілля», «Волиньвугілля», «Укрвугілля», а також підприємства, розташовані на тимчасово окупованих територіях.
Як пояснив міністр енергетики Денис Шмигаль, влада розраховує, що нові власники вкладатимуть гроші у виробництво, оновлюватимуть обладнання та допоможуть підприємствам поліпшити фінансове становище.
Ці зміни уряд називає продовженням реформи вугільної галузі. Водночас влада обіцяє зберегти соціальні гарантії шахтарів, зокрема можливість бронювання працівників. Відповідні витрати Міненерго запропонувало передбачити в бюджеті на 2027 рік.
Однак передача підприємств Фонду держмайна ще не означає, що їх обов'язково продадуть. Спочатку потрібно оцінити майно, визначити умови приватизації та знайти покупців.
Із цим можуть виникнути труднощі. Багато державних шахт мають застаріле обладнання, потребують дорогого ремонту та працюють у складних умовах. До того ж потенційним покупцям доведеться враховувати воєнні ризики та фінансове становище підприємств.
Окреме питання – борги. Інвестору важливо розуміти, що саме він купуватиме: майно шахти чи підприємство разом із його зобов'язаннями. Від цього залежить, чи доведеться новому власнику відповідати за старі борги. Поки що конкретні умови майбутніх продажів невідомі.
Залишається і головне питання – як довго Україні взагалі буде потрібне вугілля. Як відомо, європейські країни поступово скорочують використання вугілля для виробництва електроенергії. Україна також планує рухатися в цьому напрямку. У державній програмі, ухваленій у 2025 році, передбачено відмову від використання вугілля для виробництва електроенергії до 2035 року. Водночас уряд допускає, що після завершення війни цей термін можуть переглянути.
Поки що повністю відмовитися від вугілля Україна не може. Його використовують теплові електростанції, які залишаються важливою частиною енергосистеми. Особливо це відчутно під час війни, коли російські обстріли пошкоджують електростанції та інші енергетичні об'єкти.
Крім того, вугілля потрібне не лише для виробництва електроенергії. Окремий його вид – коксівне – використовують у металургії для виробництва сталі. Тому навіть зі скороченням кількості вугільних електростанцій попит на таке вугілля може зберігатися.
Отже, перспективи українських шахт будуть різними. Підприємства, які видобувають потрібне промисловості вугілля і можуть працювати з прибутком, матимуть більше шансів знайти інвесторів. Натомість шахтам, де видобуток надто дорогий, а обладнання давно потребує заміни, буде значно важче.
У такій ситуації державі доведеться вирішувати, які підприємства варто підтримувати, а які поступово закривати. При цьому не можна забувати про шахтарські міста, де від роботи шахти часто залежить добробут тисяч людей. Закриття підприємства без створення нових робочих місць може залишити цілі громади без засобів до існування.
Поки що уряд пропонує шахтам перепочинок. Але мораторій рано чи пізно закінчиться. І тоді з'ясується, чи використали цю паузу для порятунку підприємств, чи лише продовжили їхнє існування за державний кошт.
Вікторія Чирва
Image by Martina Janochová from Pixabay