19 жовтня 2026 року. В Україні відкрили доступ до офіційної карти руху російських дронів і ракет. Тепер люди можуть самостійно стежити за повітряними загрозами, хоча інформація на карті приблизна й може надходити із затримкою. Водночас жовтневі атаки на Київ показали, що навіть сигнал повітряної тривоги не завжди встигає попередити про ракетний удар. Чому це відбувається, наскільки Україна залежить від розвідувальних даних партнерів і чи можна зробити систему оповіщення надійнішою?
У застосунку «Повітряна тривога» з'явилася карта, на якій можна побачити приблизне розташування російських безпілотників і крилатих ракет та напрямок їхнього руху. Раніше такі дані були доступні переважно військовим, окремим державним службам та організаціям, а населення дізнавалося про наближення повітряних цілей здебільшого з Telegram-каналів.
Про відкриття карти повідомив прем'єр-міністр Сергій Корецький. За його словами, нова функція має допомогти людям краще орієнтуватися під час повітряних атак та ухвалювати рішення щодо власної безпеки.
Користувач може збільшувати масштаб карти, увімкнути сітку з квадратами розміром 10 на 10 кілометрів або переглянути так звану теплову карту, яка показує зони підвищеної небезпеки. Скористатися новою функцією можна в застосунку «Повітряна тривога», доступному в Google Play та App Store, а також на офіційній вебкарті. Оновлювати застосунок не потрібно.
Дані надходять від Повітряних сил ЗСУ захищеними каналами зв'язку, але перед оприлюдненням проходять спеціальну обробку. Військові приховують точні координати та інші відомості, які можуть використати росіяни. Через це інформація на карті приблизна й може з'являтися із затримкою. Крім того, на ній не відображаються балістичні ракети та цілі зі швидкістю понад 2000 кілометрів на годину. Тому відсутність позначок поблизу населеного пункту ще не означає, що небезпеки немає.
Питання про відкриття таких даних активно обговорювали ще у вересні. Тоді фахівець із радіоелектронної боротьби, радник міністра оборони Сергій Бескрестнов, відомий як Флеш, запропонував зробити частину військової інформації доступною для населення. Він звернув увагу, що відомості про рух «Шахедів» уже отримують «Укрзалізниця», окремі організації та об'єкти критичної інфраструктури. Обговорювалося також надання такого доступу автозаправним станціям. Водночас адміністратори численних Telegram-каналів фактично переказують населенню інформацію про переміщення повітряних цілей.
Бескрестнов поставив питання: чому ці відомості не можна відкрити для всіх українців? На його думку, це могло б урятувати сотні життів. Він запропонував кілька варіантів: повідомляти людину про наближення безпілотника, показувати загрози лише над населеними пунктами або позначати цілі в квадратах із приблизною точністю два на два кілометри. Точні координати, номери цілей та службова інформація при цьому мали залишитися доступними лише військовим.
Пропозиція викликала дискусію. Частина користувачів підтримала відкриття даних, адже люди давно змушені шукати інформацію про небезпеку в неофіційних каналах. Інші застерігали, що противник зможе аналізувати публічну карту, визначати райони недостатнього радіолокаційного покриття або місця знищення безпілотників. Висловлювалися й сумніви, чи витримають сервери одночасне підключення сотень тисяч користувачів.
Однак навіть найточніша карта не допоможе, якщо військові запізно виявили саму загрозу. Щоб вчасно оголосити повітряну тривогу, потрібно якомога раніше помітити ракету чи безпілотник. Для цього використовують радари, інші засоби спостереження та розвідувальні дані партнерів. Але можливості радарів обмежені: безпілотники й крилаті ракети можуть летіти на малій висоті, ховаючись за пагорбами та іншими перешкодами.
Після виявлення цілі військові визначають, яким районам вона може загрожувати, і передають інформацію для оголошення тривоги. Далі попередження надходять через сирени, мобільні застосунки та інші канали. Якщо загрозу виявили надто пізно, навіть миттєве оголошення тривоги може не залишити людям часу для укриття.
Особливо це стосується балістичних ракет, які долають відстань до цілі за лічені хвилини. Для раннього виявлення їхніх запусків Україна значною мірою покладається на розвіддані союзників, передусім США. Американська супутникова система SBIRS здатна фіксувати теплове випромінювання ракетних двигунів під час запуску. Це дозволяє отримати попередження ще до того, як ракета потрапить у зону спостереження наземних радарів.
Наскільки важливо отримувати такі дані вчасно, показали російські атаки на Київ 12 і 13 жовтня. Тоді повідомлення про ракетну небезпеку надходили практично одночасно з вибухами або вже після них. Удари спричинили руйнування, були загиблі та поранені.
Після цих атак президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна не отримала завчасного попередження від міжнародних партнерів про запуск російських балістичних ракет. Йшлося про першу хвилю удару, тоді як інформація про наступні пуски вже надходила.
Це сталося невдовзі після непростих переговорів української делегації у Вашингтоні. Американська сторона вимагала припинити удари по російських нафтопереробних заводах і погрожувала обмежити передачу розвідданих та військову допомогу. Згодом Зеленський підтвердив, що українські генерали отримували такі попередження.
Чи вплинули ці суперечки на своєчасність попереджень про ракетні удари, достеменно невідомо. Спочатку обидві сторони заперечували припинення обміну розвідданими. Однак 18 жовтня Зеленський повідомив, що США відновили передачу критично важливої інформації після триденної перерви.
Україна не завжди може вплинути на рішення союзників, проте здатна вдосконалювати власну систему оповіщення. Уряд уже розпочав її модернізацію. Передбачено диференціацію повідомлень залежно від характеру повітряної загрози та її територіального поширення. Це має допомогти людям краще розуміти, яка саме небезпека виникла, а також зменшити кількість тривалих тривог у районах, яким безпосередньо нічого не загрожує.
Людині, яка чує вибухи раніше за сирену, не так важливо, наскільки докладною буде карта повітряних загроз. Якщо нова система допоможе виграти хоча б кілька хвилин, це вже може врятувати життя. Але для цього недостатньо вдосконалити застосунок. Потрібно, щоб інформація про загрозу надходила вчасно — і від українських військових, і від наших союзників.
Вікторія Чирва