14 вересня 2026 року. Уряд планує створити фонд страхування бізнесу від російських атак, одним із джерел наповнення якого може стати підвищення ПДВ. За оцінкою Мінекономіки, лише цього року збитки підприємств від обстрілів можуть сягнути $10 млрд, тоді як чинні механізми компенсації не здатні покрити такі втрати. Для запуску нової системи потрібно $2-3 млрд, частину яких держава розраховує зібрати за рахунок додаткових податкових надходжень.
Про намір створити спеціальний страховий фонд повідомив міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко. За його словами, існуючі програми не можуть перекрити втрати такого масштабу. Пільгове кредитування за програмою «5-7-9%» орієнтоване насамперед на малий і середній бізнес, а чинний механізм страхування воєнних ризиків має значно нижчі ліміти. Потреби великих підприємств нинішня система фактично не закриває.
Новий фонд має працювати за принципом так званого «першого збитку». Підприємство не отримуватиме компенсацію всієї вартості знищених активів, але зможе розраховувати на виплату до $10 млн на групу компаній. Ці гроші мають допомогти швидко відновити критичне обладнання, зберегти працівників і повернути виробництво до роботи.
Сам бізнес також платитиме за цей захист. Попередньо страховий внесок хочуть встановити на рівні близько 2% від суми покриття. Однак цих грошей недостатньо: стартовий капітал фонду Мінекономіки оцінює у $2-3 млрд. Частину коштів уряд розраховує отримати від міжнародних партнерів.
Запустити виплати планують орієнтовно з 1 січня 2027 року, а новий механізм має працювати по всій країні. До нього хочуть залучити й приватних страховиків: держава візьме на себе частину високого воєнного ризику, що має полегшити страхування решти.
Чинна програма страхування воєнних ризиків працює з 1 січня 2026 року. Підприємствам на територіях підвищеного ризику держава компенсує частину вартості знищеного або пошкодженого майна, а бізнесу в інших регіонах – частину страхової премії. Максимальну компенсацію за знищене майно у березні збільшили з 10 млн до 30 млн грн, страхової премії – з 1 млн до 3 млн грн.
Станом на липень було погоджено 139 заяв на загальну суму 2,67 млрд грн потенційних компенсацій. Але навіть максимальні 30 млн грн – це менше $1 млн і зовсім інший масштаб порівняно з великим заводом, логістичним комплексом чи складом. Тому новий механізм із лімітом до $10 млн фактично розрахований і на компанії з великими активами.
Найбільш дискусійна частина пропозиції – де взяти додаткові кошти. Олександр Кравченко заявив, що одним із найбільш реалістичних джерел Мінекономіки вважає підвищення ПДВ. Міністр говорив про один відсотковий пункт — з 20% до 21%. Водночас українські ЗМІ повідомляють про можливе підвищення на навіть на 1,5 відсоткового пункту – до 21,5%. Остаточного рішення немає.
За розрахунками, кожен додатковий відсотковий пункт ПДВ може давати бюджету близько 50 млрд грн на рік, а 1,5 пункту – близько 75 млрд грн. Для порівняння: на всі інструменти державної підтримки економіки у бюджеті-2026 передбачено близько 52 млрд грн.
Але й цього недостатньо, щоб самостійно сформувати фонд на $2-3 млрд, тому уряд розраховує на співфінансування міжнародних партнерів. Як альтернативу підвищенню ПДВ також обговорюють тимчасове імпортне мито або збільшення окремих чинних мит.
Хто ж насправді заплатить? ПДВ – непрямий податок, який закладається у ціну товарів і послуг, тому зрештою додаткове навантаження значною мірою ляже на споживачів. Водночас підвищення ставки з 20% до 21% не означає автоматичного зростання цін на 1%: за незмінної ціни без податку воно становитиме близько 0,83%. До того ж стандартна ставка поширюється не на всі товари та послуги – в Україні діють також ставки ПДВ 7% і 14%, а частина операцій звільнена від оподаткування.
Проте через масштаб застосування ПДВ витрати розподіляться на дуже широке коло споживачів. Фактично частина вартості страхування підприємств від воєнних ризиків фінансуватиметься через споживання мільйонів українців.
Це стало одним із головних аргументів критиків пропозиції. У коментарях до новини дописувачі, в тому числі представники бізнесу, сприйняли ідею переважно негативно. «Гроші візьмуть з усіх, застрахують обраних», - сформулював один із них поширене побоювання, що основна частина компенсацій може дістатися великому бізнесу. Інший аргумент – додаткове податкове навантаження може вдарити по малому та середньому бізнесу та купівельній спроможності населення. Частина дописувачів пропонує спочатку шукати резерви у скороченні неефективних державних витрат, покращенні роботи митниці та податкової і боротьбі з корупцією.
Ще одне питання – чи справді додаткові надходження від ПДВ підуть саме на страхування бізнесу. Мінекономіки заявляє, що їх хочуть спрямовувати цільово. Однак за чинним Бюджетним кодексом ПДВ належить до доходів загального фонду державного бюджету. Тому самої зміни ставки недостатньо, щоб додаткові гроші автоматично потрапили до окремого страхового фонду. Для цього потрібен законодавчо визначений механізм.
Поки конкретної моделі фонду немає, залишаються й інші питання: хто адмініструватиме виплати, за якими критеріями визначатимуть одержувачів і оцінюватимуть збитки, як запобігатимуть концентрації коштів у кількох великих групах та що буде з додатковою ставкою ПДВ, коли потреба у фонді зменшиться.
Важливо й те, чи буде підвищення тимчасовим. Якщо уряд піде цим шляхом, варто законодавчо визначити не лише розмір додаткової ставки, а й строк її дії або умови повернення до нинішнього рівня.
Проблема, яку уряд намагається вирішити, очевидна. Російські удари знищують дорогі виробничі активи, приватний страховий ринок не здатний самостійно взяти на себе такий ризик, а без можливості швидко відновитися підприємства втрачають виробництво, працівників і доходи.
Тому питання вже не в тому, чи потрібен Україні механізм страхування бізнесу від війни. Питання в іншому: хто за нього має платити, хто матиме право на гроші і чи можна гарантувати, що додатковий податок справді залишиться страховкою, а не стане ще одним постійним джерелом доходів бюджету.
Вікторія Чирва
Image by Mohamed Hassan from Pixabay