8 вересня 2026 року. Україна стрімко втрачає позиції у зовнішній торгівлі молочною продукцією. За вісім місяців року імпорт перевищив експорт уже на $70,3 млн, хоча торік за цей самий період країна мала позитивне сальдо у $24,1 млн. Причин кілька: жорсткіша конкуренція з боку ЄС, погіршення світової кон’юнктури та складніші умови для українського експорту. Водночас імпорт дедалі активніше заходить на внутрішній ринок – і вже не лише в традиційно вразливому сегменті сирів.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі молочними продуктами при цьому майже не змінився. За даними Спілки молочних підприємств України, у січні-серпні 2026 року він становив $424,1 млн проти $420,6 млн роком раніше. Але структура товарообігу фактично перевернулася.
Експорт скоротився на 20,5% – до $176,9 млн, імпорт зріс на 24,7% – до $247,2 млн. Таким чином, лише за рік торговельний баланс погіршився майже на $95 млн. На кожен долар експорту молочної продукції Україна тепер імпортує приблизно на $1,4.
Причому імпорт наступає вже не тільки в сегменті сирів. За вісім місяців ввезення питного молока та вершків у натуральному вираженні зросло у 3,7 раза, вершкового масла – у 2,6 раза, молочної сироватки – у 1,7 раза. Сирів імпортували на 26% більше, кисломолочної продукції – на 17%.
Сири залишаються найбільшою імпортною категорією. У червні Україна ввезла понад 4,9 тис. т сирів – у 4,5 раза більше, ніж експортувала. Однак швидке збільшення поставок масла, молока та вершків свідчить, що конкуренція з імпортом поширюється вже й на базові сегменти ринку.
Одночасно Україна втрачає доходи від експорту. Найпоказовіший приклад – вершкове масло: за вісім місяців його поставки за кордон у натуральному вираженні скоротилися приблизно вдвічі, тоді як імпорт зріс у 2,6 раза. Зменшився також експорт сухого та згущеного молока. Зростання поставок кисломолочної продукції, сироватки та сирів цих втрат не компенсувало.
Ще торік ситуація була протилежною. У 2025 році Україна збільшила фізичний експорт молочної продукції приблизно на 12% – до 132 тис. т, а торговельний баланс за підсумками року залишався позитивним. Тобто нинішній мінус – не продовження багаторічного падіння, а досить різкий розворот.
Одна з його причин лежить за межами України. Із другої половини 2025 року світові ціни на молочну продукцію почали знижуватися на тлі збільшення пропозиції в ЄС, США, Південній Америці та Океанії. Особливо відчутно подешевшало вершкове масло. Для українських компаній це означало скорочення експортної маржі: продукцію, яку раніше було вигідно продавати за кордон, за нових цін експортувати стало значно складніше.
Додалася й зміна умов торгівлі з Європейським Союзом. Після завершення режиму максимально лібералізованої воєнної торгівлі Україна та ЄС перейшли до оновлених правил з тарифними квотами для низки аграрних товарів.
Проте лише квотами падіння експорту пояснити не можна. Галузеві експерти звертають увагу, що навіть доступна квота на українське масло використовувалася не повністю. Отже, не менше значення мала економіка самих поставок – падіння світових цін зробило частину експорту менш привабливою.
Ще один фактор – скорочення сировинної бази. Загальне поголів’я корів в Україні продовжує зменшуватися: на початок 2026 року воно становило близько 1,02 млн голів, що на 11,5% менше, ніж роком раніше. За сім місяців в Україні виробили близько 3,55 млн т молока-сировини – на 12% менше, ніж торік. При цьому промислові ферми збільшили виробництво на 5% – до 1,93 млн т, однак цього приросту недостатньо, щоб компенсувати швидке згортання виробництва у господарствах населення. У результаті загальна пропозиція українського молока скорочується, хоча промисловий сектор продовжує зростати.
Таким чином, українські виробники одночасно опинилися під тиском на зовнішньому і внутрішньому ринках. Падіння світових цін зменшило привабливість експорту, нові умови торгівлі з ЄС обмежили можливості поставок, а надлишкова пропозиція молочної продукції в Європі посилила конкуренцію на українському ринку.
Водночас говорити, що українська молочна галузь уже програє конкуренцію, зарано. Виробники продовжують експортувати морозиво, згущені молоко та вершки, масло, сири, казеїн. Перспективним напрямком стає продукція з більшою доданою вартістю – фасоване масло, сири та спеціалізовані молочні інгредієнти, зокрема їхнє виробництво під власними торговими марками європейських мереж.
Саме перехід до глибшої переробки може стати одним із способів адаптації. Конкурувати з великими європейськими виробниками лише ціною біржового масла або сухого молока Україні дедалі складніше. Інший резерв – пошук ринків поза ЄС, щоб експорт менше залежав від європейських квот та кон’юнктури.
Для української економіки нинішні $70 млн від’ємного сальдо не є критичною сумою. Значно важливіше те, що йдеться про галузь, де Україна має власну сировину, ферми, переробні підприємства і потенційно здатна сама виробляти значну частину продукції, на імпорт якої тепер витрачає валюту. Крім того, молочне виробництво забезпечує робочі місця в сільських громадах і створює значно більшу додану вартість, ніж простий продаж аграрної сировини.
Але цифри 2026 року вже свідчать про зміну конкурентного середовища. Українським виробникам доводиться одночасно повертати позиції на зовнішніх ринках і захищати їх удома. Якщо імпорт продовжить зростати нинішніми темпами, а експорт не відновиться, тимчасовий торговельний дисбаланс ризикує перетворитися на структурний.
Вікторія Чирва
Image by Gábor Adonyi from Pixabay