30 серпня 2026 року. Російські удари по складах і розподільчих центрах змушують українські торговельні мережі перебудовувати звичну систему постачання. Замість великих централізованих складів вони шукають додаткові майданчики, прокладають резервні маршрути і збільшують прямі поставки від виробників у магазини. Одночасно мережі намагаються розділити з постачальниками ризик втрати товарів під час обстрілів. Для покупців нова модель може означати менший вибір товарів, перебої з окремими продуктами і додатковий тиск на ціни.
Серпень став одним із найважчих місяців для українського продуктового ритейлу. Російські атаки пошкодили одразу кілька великих логістичних об'єктів у Київському регіоні. Фактично був виведений з роботи логістичний центр NOVUS площею близько 50 тис. кв. м, постраждали чотири розподільчі центри Fozzy Group. Внаслідок ударів загинули шестеро працівників.
Особливо сильно постраждала «Фора»: протягом місяця під удари потрапили кілька складів мережі, зокрема й майданчики, які вона почала використовувати замість уже пошкоджених. Втрати лише від однієї з атак компанія оцінювала приблизно у 1,15 млрд грн, ще один удар завдав збитків більш як на 100 млн грн.
Руйнування великих розподільчих центрів створило для мереж одразу дві проблеми. Перша – як швидко доставляти товари в сотні магазинів без звичних логістичних вузлів. Друга – хто має оплачувати товар, який уже передали торговельній мережі, але який був знищений на її складі російською ракетою.
До останньої хвилі атак схема була відносно простою. Виробник привозив продукцію на розподільчий центр мережі, після приймання право власності на неї переходило ритейлеру, а вже він розвозив товар своїми магазинами. При цьому виробник отримував гроші не відразу: стандартні договори передбачають відстрочку платежу, яка може становити 30–50 днів.
Тобто на момент можливої атаки виробник уже витратився на сировину, виготовив продукцію і передав її мережі, але грошей за неї ще не отримав. Тепер великі ритейлери намагаються змінити цю систему.
Як повідомило видання «Економічна правда», у розпорядженні якого опинилися листи та додаткові угоди, після серпневих атак АТБ, NOVUS, «Сільпо» та «Фора» запропонували постачальникам нові умови співпраці. Йдеться про розподіл збитків у разі знищення товарів на складах та розподільчих центрах.
NOVUS, «Сільпо» та «Фора» пропонують ділити такі втрати порівну: якщо продукція буде знищена, постачальник не отримає половину суми, яку мережа мала йому заплатити. Найжорсткіший варіант запропонувала АТБ. У разі знищення товару мережа хоче вважати, що право власності на нього не перейшло від постачальника до ритейлера. Таким чином, втрату продукції має повністю взяти на себе виробник.
Виробники з таким підходом не погоджуються. Їхній головний аргумент: вони не можуть відповідати за товар, який уже передали мережі і який зберігається на території її логістичного об'єкта. Профільні об'єднання виробників уже зверталися до уряду з пропозицією врегулювати такі відносини та створити механізм компенсації за продукцію, знищену на розподільчих центрах.
В АТБ натомість пояснюють перегляд договорів критичною ситуацією в галузі та наголошують, що нові умови є предметом переговорів, а не ультиматумом. Мережа також заявила про готовність обговорювати строки розрахунків, закупівельні ціни та інші умови співпраці.
Поки мережі та постачальники сперечаються про те, хто має нести збитки від знищеного товару, ритейлерам доводиться вирішувати іншу проблему – як забезпечити магазини без пошкоджених розподільчих центрів. Серпневі атаки показали вразливість самої логістичної моделі, за якої великі обсяги товарів концентруються в кількох розподільчих центрах. Тому мережі почали розосереджувати запаси, шукати резервні склади та маршрути.
«Фора», зокрема, збільшила прямі поставки від виробників у магазини, а окремі категорії товарів доставляє фактично «з коліс». NOVUS перенаправив частину потоків через резервні майданчики та інші регіональні вузли. Таким чином ритейл поступово переходить від залежності від великих розподільчих центрів до більш розгалуженої системи постачання.
Така система безпечніша: знищення одного об'єкта вже не повинно паралізувати постачання всієї мережі. Проте вона дорожча і складніша в управлінні.
Саме тут інтереси мереж і виробників знову перетинаються. Пряма доставка означає, що замість однієї великої партії на розподільчий центр постачальнику доводиться формувати менші партії і розвозити їх у значно більшу кількість точок. Частина логістичного навантаження, яке раніше брав на себе ритейлер, таким чином переходить до постачальника.
Перебудова цієї системи потребує часу, тому уникнути перебоїв із постачанням окремих товарів мережам поки не вдається. Перші наслідки руйнування логістики покупці вже побачили на полицях. Після атаки 5 серпня в окремих магазинах Києва та області тимчасово зникали деякі товари, а мережі попереджали про затримки з відновленням асортименту.
Однак системного дефіциту продовольства ритейлери наразі не очікують. За оцінкою Асоціації ритейлерів України, найбільш вразливими залишаються товари з коротким строком зберігання: молочна продукція, м'ясо, риба, яйця, овочі та інший fresh. Саме для них навіть коротка затримка в логістиці має значно більші наслідки.
Тому найбільш помітною зміною для покупця може стати не відсутність продуктів як така, а менший вибір. У разі проблем із постачанням мережі можуть тимчасово відмовлятися від частини позицій і концентруватися на товарах, які мають найбільший попит. Фактично пріоритет змінюється: важливіше забезпечити постійну наявність основних продуктів, ніж зберегти звичний широкий асортимент у кожному магазині.
А от з цінами ситуація складніша. Сам факт перебудови логістики не означає автоматичного подорожчання продуктів. Проте витрати в ланцюжку постачання об'єктивно зростають.
Мережам потрібні нові склади, додаткові маршрути та резервні потужності. Виробникам – більше транспорту і складніша система доставки, якщо частину продукції доводиться возити безпосередньо по магазинах. А якщо постачальники погодяться ще й брати на себе частину вартості товару, знищеного на складах мереж, до логістичних витрат додасться ризик втрати вже поставленої продукції. Компенсувати його виробник може двома способами: скоротити власну маржу або спробувати закласти додаткові витрати у відпускну ціну. У другому випадку мережа, своєю чергою, вирішуватиме, яку частину подорожчання перекласти у роздрібну ціну.
Є й ще один ризик. Для великого виробника додаткові витрати можуть бути неприємними, але посильними. Для невеликого постачальника одночасна втрата партії товару, необхідність виготовити її повторно та додаткові витрати на доставку можуть стати значно серйознішою проблемою. Якщо частина таких компаній скоротить постачання або взагалі відмовиться від роботи з великими мережами, покупець відчує це вже не тільки через ціни, а й через менший вибір.
Поки що торговельні мережі та виробники намагаються домовитися, хто і яку частину нових воєнних витрат має взяти на себе. В одному їхні позиції збігаються: перекладати цей ризик лише з однієї сторони на іншу проблему не вирішує. І ритейл, і виробники говорять про необхідність державного механізму страхування або компенсації втрат від російських атак.
Такий механізм мав би покривати хоча б частину вартості товарів і майна, знищених внаслідок російських атак. Це дозволило б не перекладати весь воєнний ризик на одну зі сторін, а зрештою — і на споживача. Наявних інструментів для розв'язання цієї проблеми поки недостатньо, тому кожен новий удар знову ставить перед виробниками та ритейлерами те саме питання: хто заплатить за знищений товар.