24 квітня 2025 року. Уряд ініціював законопроект про створення централізованого реєстру банківських рахунків і сейфів фізичних осіб, який міститиме дані, що раніше вважались конфіденційними. У пресі заговорили про порушення банківської таємниці, втім, ініціатори нововведення і депутати переконують, що цього не станеться.
В уряді наголошують, що даний документ створений на виконання вимог програми європейського фінансування Ukraine Facility та має на меті поступове наближення України до інтеграції в зону SEPA — єдину європейську платіжну інфраструктуру. Центральна ідея документа — надати податковій службі доступ до частини інформації про рахунки громадян, що до цього належала до категорії банківської таємниці. Подібну модель вже давно використовують щодо фізичних осіб-підприємців, і тепер її хочуть поширити на всіх.
За словами представника Кабінету міністрів у Верховній Раді Тараса Мельничука, держава хоче створити централізований реєстр, де зберігатиметься базова інформація про банківські рахунки та сейфи фізичних осіб — коли відкрили, хто власник, у якому банку, і чи рахунок або сейф вже закрито. Вестиме цей реєстр податкова служба. Передавати інформацію до реєстру будуть банки та фінансові установи, а доступ до цих даних матимуть визначені державні органи через захищені електронні канали.
Окремо планується створити ще один реєстр — про бенефіціарних власників трастів та подібних структур, тобто осіб, які реально володіють або контролюють активи, хоча формально не є власниками. І цей реєстр теж буде вести податкова. Закон встановлює, хто має подавати інформацію про таких осіб, як її перевіряти та кому дозволено мати до неї доступ. Передбачений механізм верифікації, щоб унеможливити приховування справжніх власників активів.
Ще один важливий блок документа стосується так званих «викривачів». Це люди, які повідомляють про порушення у сфері протидії відмиванню коштів або фінансуванню тероризму. Закон визначає їхній офіційний статус, гарантує їм безоплатну правову допомогу та захист, а також прямо забороняє розкривати особу викривача чи його близьких.
Крім того, проект закону уточнює порядок перевірки даних про кінцевих власників компаній і посилює відповідальність за подання недостовірної інформації про структуру власності — як навмисно, так і через затягування з поданням. Також він вводить вимогу для компаній, що підлягають фінансовому моніторингу, затверджувати свої внутрішні правила та програми контролю. Це стосується, наприклад, довірчих власників трастів, які проживають в Україні.
Оприлюднення норм документа викликало суперечки у суспільстві: насамперед, навколо того, що саме отримає податкова. Представники Мінфіну та НБУ наголошують: жодної інформації про залишки на рахунках, рух коштів або вміст банківських сейфів передаватися не буде. Реєстр міститиме лише базові відомості: IBAN, дату відкриття чи закриття рахунку, прізвище й ім’я власника, назву банку, а також аналогічну інформацію про банківські сейфи й осіб, які мають до них доступ. У Міністерстві фінансів порівнюють цей обсяг даних із однією тринадцятою від повноцінної банківської таємниці. Там також наголошують: нічого нового тут немає, адже ті самі дані вже використовуються для контролю підприємницької діяльності.
Однак не всім така ідея здається безпечною. Згідно з проектом, податкова не лише отримає повноваження на ведення реєстру, але й зможе передавати з нього інформацію до інших органів — зокрема, до Держфінмоніторингу, АРМА, НАБУ, БЕБ і НАЗК. І хоча безпосередньо про фінансові операції мова не йде, критики законопроєкту побоюються, що це — лише перший крок до повного розкриття банківських даних громадян у майбутньому.
Ще більше питань викликає те, що адміністратором реєстру визначено саме Державну податкову службу. Частина депутатів вважає, що було б доцільніше передати ці функції Мінфіну або Держфінмоніторингу — хоча б тому, що податкова в суспільстві сприймається як фактор тиску, а не захисту.
Народний депутат, заступник голови фінансово-податкового комітету Ярослав Железняк різко розкритикував документ. За його словами, Кабмін спробував одним проектом змінити одразу 10 законів і 5 кодексів — включаючи Кодекс України про адміністративні правопорушення і Кримінальний кодекс України. Однак, за його словами, змінювати кодекси «по дорозі», через законопроекти, які мають іншу основну мету, — заборонено. Зміни до цих кодексів вносять лише окремими законами.
Він зауважив, що ні Директива, ні Ukraine Facility не зобов’язують Україну (чи інші країни-члени) обирати адміністратором цих реєстрів саме податкову службу – це ініціатива Кабінету Міністрів. У будь-якому разі, це питання може стати обʼєктом дискусій у парламенті до другого читання.
Також парламентар звернув увагу, що, згідно із проектом закону, фінансування створення реєстрів здійснюватиметься за рахунок ДПС — у межах їхніх поточних видатків.
«Але в бюджеті ці витрати не передбачені. Тобто де-факто — грошей нема, а вони будуть потрібні», – підкреслив Железняк.
Сам голова фінансово-податкового комітету Данило Гетманцев переконаний, що парламент не ухвалюватиме жодних законів, що стосуються розкриття банківської таємниці, принаймні, до завершення цієї каденції. Проте він не уточнив, чи мав на увазі саме цю ініціативу уряду.
Вікторія Чирва
Image by Tung Nguyen from Pixabay