1 квітня 2025 року. Державні банки взялися за стягнення боргів одного з найбільших комерційних об’єктів Києва – багатопрофільного комплексу Gulliver. В Ощадбанк та Укрексімбанк заявили, що їм набридло чекати, доки власник – компанії «Три О», яка володіє ТРЦ, добровільно сплатить борг, який на сьогодні складає понад 600 мільйонів доларів.
Комплекс Gulliver, розташований біля Палацу спорту, добре знайомий киянам. Висотка зі скла з офісами, магазинами, кінотеатром і спортклубом стала символом ділового центру столиці. Його будівництво почалося ще у 2003 році, і вже тоді воно обіцяло бути масштабним. Спершу проект називався “Континент”, але пізніше його перейменували на Gulliver. Завершили будівництво в 2012 році, а повноцінно комплекс запрацював у 2013-му. Gulliver став другим за висотою хмарочосом в Україні — 141,8 метра.
Формальним власником Gulliver є компанія “Три О”, кінцевим бенефіціаром якої вказано В’ячеслава Ігнатенка. Але, за даними ЗМІ та експертів, реальним власником є бізнесмен Віктор Поліщук. Його ім’я добре відоме з історії збанкрутілого банку “Михайлівський” і мережі “Ельдорадо”.
Родинні зв’язки Поліщука теж цікаві: його дружина Лілія Різва — племінниця дружини Дмитра Медведєва, колишнього президента Росії. Цей факт не раз викликав питання про політичні й бізнесові впливи в історії Gulliver.
Будівництво комплексу було профінансоване за рахунок великих кредитів від державних банків. У 2010-х роках “Три О” отримала близько $537 млн в Ощадбанку і ще $138 млн — в Укрексімбанку.
У 2020 році кредит було реструктуризовано: строки погашення подовжили до 2044 року, а ставки зменшили. Тоді це виглядало як компроміс: банк зберігає на балансі потужний актив, а власник має змогу поступово розраховуватись. Проте вже за кілька років стало очевидно, що графік платежів не витримується.
2024 року справи у Gulliver пішли ще гірше. У квітні Київський апеляційний суд арештував актив за запитом Бюро економічної безпеки. Генеральну директорку “Три О” Ірину Круппу підозрюють в ухиленні від сплати понад 145 мільйонів гривень податків. За версією слідства, компанія укладала фіктивні договори та виводила кошти в готівку. У червні суд передав Gulliver в управління АРМА. Відтоді жодних платежів до держбанків не надходило.
На початку 2025 року в Ощадбанку заявили, що розпочинають процедуру стягнення, оскільки платежів нема пів року, реструктуризація не працює, актив в управлінні держави, але гроші держава не бачить.
Юристи зазначають, що ситуація непроста. З одного боку, арешт активу і передача в АРМА не анулюють зобов’язань перед банком. З іншого — самі банки втратили контроль над об’єктом, і тепер мають судитися за те, щоб його реалізували на користь кредиторів. Тим часом компанія “Три О” намагається пройти через процедуру превентивної реструктуризації боргу, що дає їй певний тимчасовий захист від кредиторів. Але в АРМА натякають, що ця стратегія лише затягує неминуче.
У держбанках налаштовані рішуче — вони впевнені, що зможуть повернути контроль над Gulliver. За оптимістичним сценарієм, комплекс стане їхньою власністю вже через рік, хоча на практиці це може розтягнутися надовго.
Натомість у компанії «Три О», яка досі формально контролює комплекс, також обіцяють боротися до кінця. Там заявляють, що використовуватимуть усі передбачені законом механізми, аби зберегти і юридичне право власності, і реальний вплив на Gulliver.
У разі, якщо суд визнає право банків на комплекс, його планують реалізувати. Звісно, продати його за 600 млн доларів, щоб повністю повернути борг – нереально. Навіть до війни його вартість оцінювалася приблизно у 200-300 млн доларів. Та й знайти покупця на такий об’ємний об’єкт — непросте завдання, зазначають експерти. Надто вже висока ціна для одного інвестора, навіть попри привабливе розташування.
Втім, за яку б ціну не вдалося продати актив, це краще, ніж не отримати нічого. Головне зараз – зафіксувати збитки, отримати бодай щось і почати заробляти. Адже навіть часткове повернення коштів надасть державним банкам можливість реінвестувати їх у подальші проекти.
Вікторія Чирва
Image by Mohamed Hassan from Pixabay