5 лютого 2025 року. В Україні активно обговорюють заяву президента США Дональда Трампа, згідно з якою Америка готова надати Україні допомогу в обмін на доступ до рідкісноземельних металів. В Україні це викликало неоднозначну реакцію: одні стверджують, що це справедливий варіант для продовження американської допомоги, інші говорять про «розбазарювання національних надр» без жодних гарантій з боку союзників.
Що таке рідкоземельні метали і чому вони такі важливі? Рідкоземельні метали – це група з 17 хімічних елементів, які мають унікальні фізичні та магнітні властивості. Вони є незамінними у виробництві електроніки, медичного обладнання, військової техніки тощо. Серед них: скандій (Sc), ітрій (Y), лантан (La), церій (Ce), неодим (Nd) та інші. Науковці називають ці елементи “вітамінами” стратегічних галузей промисловості та переходу на чисті енергетичні технології.
Окрім рідкісноземельних металів, в Україні також є значні поклади літію, титану, урану та графіту, які також вважаються критично важливими для світової економіки.
Попри значний потенціал, видобуток рідкісноземельних металів в Україні фактично не ведеться. Цьому є кілька причин. Найголовніша – рідкоземельні метали не залягають у чистому вигляді, вони містяться в рудах, з яких їх потрібно дорого та складно видобувати та очищувати. І цей видобуток потребує значних інвестицій у геологорозвідку, розробку кар’єрів або шахт, будівництво переробних заводів. Технологічний процес переробки руд дуже складний і включає хімічні реакції, які потребують дорогої інфраструктури та спеціального обладнання. В Україні немає повноцінного ланцюжка з видобутку та переробки – а без нього виробництво нерентабельне.
Ще одна причина полягає в тому, що рідкоземельні метали – стратегічний ресурс, тому їхній видобуток контролюється державою. Але через бюрократію, корупцію та правову невизначеність інвестори не поспішають вкладати гроші. Отримати ліцензію на видобуток складно, процес затягується на роки. Крім того, немає стабільних правил гри – умови для бізнесу можуть змінюватися з кожною зміною влади. В результаті потенційні інвестори бояться рейдерства та непрозорих схем у сфері надрокористування.
Після 2014 року до цих причин додалася ще одна: враховуючи, що близько 70% стратегічних українських ресурсів містяться у Донецькій, Дніпропетровській і Луганській областях, їхня значна частина знаходиться під російською окупацією.
Натоміть у США є всі умови та технологічні можливості для переробки рідкоземельних металів, які є критичними для багатьох галузей економіки. Для нової американської адміністрації вони дуже важливі на тлі геополітичного протистояння між США та Китаєм. Наразі Пекін контролює 60-70% світового видобутку рідкісноземельних металів та майже 90% їхньої переробки. Цілком зрозуміло, що залежність США від Китаю у цьому секторі викликає серйозне занепокоєння у Вашингтоні.
В Україні готові піти назустріч Сполученим Штатам. Власне, Володимир Зеленський сам включив доступ до українських рідкоземельних металів у Мирний план, який було представлено обраному президенту США восени 2024 року. Мова, зокрема, йшла про спільну розробку родовищ літію і титану. Тоді ж український президент підкреслив, що критично важливі українські ресурси оцінюються в трильйони доларів і є однією з головних економічних цілей Росії у війні.
Після нещодавньої заяви Трампа Володимир Зеленський ще раз підтвердив, що Україна відкрита до співпраці в галузі розробки корисних копалин з країнами, які підтримують її у війні.
Втім, в українських соцмережах можна знайти негативні відгуки – мовляв, влада хоче продати Україну Сполученим Штатам та «розбазарює надри». При цьому вони цілком збігаються з наративами Кремля:
прес-секретар російського диктатора Пєсков також заявляв про те, що Америка запропонувала Україні «купувати» військову допомогу, отримуючи її на комерційній основі, а не безоплатній, як до цього.
Більшість українських експертів вважають подібну домовленість справедливою та вигідною для обох сторін. Так, експерт-міжнародник Максим Несвітайлов вважає, що ставка Зеленського на прагматичний підхід у роботі з Трампом виправдала себе.
«В апеляціях до гуманізму та цінностей сенсу не було — лише логіка «вигідної угоди» змусила його звернути увагу на питання допомоги Україні. Формула «ресурси в обмін на підтримку» — не нова, але вона має як можливості, так і ризики. Якщо домовленість буде вибудувана правильно, це дасть Україні додатковий важіль впливу та знизить ризики різкого скорочення підтримки США», – зазначив експерт.
Своєю чергою, політолог Тарас Загородній вважає, що заяви Трампа про рідкоземельні метали – це обґрунтування для власних виборців, чому військова допомога Україні буде продовжена. На його думку, американський президент грає на протиставленні з попередником: Байден допомагав Україні «просто так», а Трамп – із отриманням зиску.
Водночас політолог Віталій Кулик припускає, що за заявами Трампа стоїть не просто зацікавленість в інвестиціях у видобуток та переробку рідкоземельних металів в Україні, а контроль над самими надрами.
За його словами, це суперечить статті 13 Конституції України, яка визначає, що земля, її надра та інші природні ресурси належать українському народу. Також політолог звертає увагу на ще один момент: у формулі Трампа може бути закладена не лише вимога доступу до ресурсів, а й механізм страхування ризиків від корупції українських еліт.
«Іншими словами, США хочуть убезпечити себе від можливих фінансових втрат, спричинених неефективним управлінням або розкраданнями. Якщо це так, розраховуватися за помилки влади доведеться всьому українському суспільству.
Тому питання не в тому, як швидше домовитися з Трампом, а в тому, чи є внутрішній суспільний консенсус щодо моделі використання наших природних багатств. Чи розуміє Банкова, які саме «особливі умови співпраці» вона пропонує? І головне — чи спитають про це самих українців?» – резюмував Віталій Кулик.