14 квітня 2024 року. Верховна Рада, нарешті, ухвалила багатостраждальний закон про мобілізацію. Впродовж останніх кількох місяців документ був предметом запеклих суперечок в українському політичному середовищі. Кожна депутатська сила затягувала час численними поправками, намагаючись якомога довше не схвалювати непопулярні рішення. Що насправді послужило каталізатором ухвалення мобілізаційного закону і коли він набуде чинності?
Спостерігачі сходяться на тому, що ухвалення закону про мобілізацію в Україні на третьому році війни, розв’язаної росією, аж надто актуальне, аби його надалі відкладати на потім. Активізації призову вже давно вимагає розклад сил на фронті. Кадровий голод в українському війську настільки відчутний, що на деяких гарячих ділянках фронту росіяни переважають у чисельності українських оборонців майже удесятеро. Відтак виснажені бригади ризикують не витримати анонсованого путіним весняно-літнього натиску ворога.
“Я вас дуже прошу, прийміть цей закон. Він нам дуже потрібен. Ми тримаємо фронт з останніх сил”, – звертався до депутатів безпосередньо перед голосуванням у сесійній залі Верховної Ради командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал Юрій Содоль.
Зволікання з ухваленням закону про мобілізацію використали і західні та заокеанські партнери і, передовсім, російська пропаганда. На це звернув увагу і Володимир Зеленський: “Росіянам вдалося підняти питання, що у нас люди не готові далі захищати державу через (неприйняття) цього закону. Вони порушили на Заході питання так, що сьогодні Захід запитує у нас: якщо ви не хочете мобілізації, парламент не хоче голосувати, то навіщо вам допомога, чому ми повинні допомагати?”.
І доля правди у цьому є. Україна буквально благає про поміч від своїх партнерів, але всередині країни немає чіткого розуміння, хто повинен воювати, а хто має відстрочку чи бронь? У цьому сенсі ухвалений закон має розставити усі точки над «І». Хоча, на переконання члена парламентського комітету з питань нацбезпеки Сергій Рахманін, «закон про мобілізацію не вплине на темпи проведення мобілізації, тому що цей закон в першу чергу не про, умовно кажучи, додаткове збільшення кількості мобілізованих, а про облік».
З думкою депутата погоджується і низка експертів, адже переважна частка новацій, прописаних в законі, націлена на посиленні правил військового обліку для українських призовників, аби армійська система познайомилась із ними хоча б візуально, а не шукала чоловіків до війська практично наосліп.
Задля цього, як велять норми документу, впродовж 60 днів від дати набуття законом чинності всі українські чоловіки віком від 18 до 60 років (у тому числі й ті, хто перебувають за кордоном) повинні будуть оновити свої військово-облікові дані. Надалі вони будуть зобов’язані протягом усього часу дії воєнного стану носити свої військово-облікові документи при собі та пред’являти їх на вимогу співробітників ТЦК або поліцейських.
До законодавства вводиться поняття електронного кабінету військовозобов’язаного: його може добровільно завести собі кожен український чоловік призовного віку, через нього відбуватиметься його комунікація з армійською системою.
Чоловікам, які не перебувають на військовому обліку, не можна буде оформити закордонний паспорт або (тут йдеться про тих, хто перебуває за кордоном) скористатися консульськими послугами.
Важливе нововведення: закон обмежує можливість “ухилянтів” працювати на держслужбі та дозволяє ТЦК через суд ініціювати позбавлення їх водійських прав.
До методів впливу на потенційних порушників законодавства про мобілізацію можна віднести й істотне збільшення – удесятеро – штрафів за такі порушення.
Ухвалений закон підтверджує право на відстрочку від мобілізації для багатодітних батьків (крім тих, хто має заборгованість зі сплати аліментів), самотніх батьків, усиновителів, а також тих громадян, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти, захищаючи Україну.
Окремою статтею закону – про бронь. Її отримають співробітники правоохоронних органів, депутати Верховної Ради та не більше двох їхніх помічників на кожного, керівники центральних органів виконавчої влади, судді.
Призову на військову службу не підлягають студенти вишів та закладів профтехосвіти очної форми навчання, а також викладачі, які працюють не менше ніж на три чверті ставки.
Закон містить і так званий мотиваційний пакет. Зокрема, мобілізованим буде компенсовано 50% першого внеску за іпотекою. А також виплатять по 100 тисяч гривень після першого та другого року служби. Порядок та умови визначатиметься Кабінетом міністрів.
Окремо в законі прописано, що всі мобілізовані обов’язково проходять необхідний військовий вишкіл.
Поповнення української армії новими силами вважають єдиним способом забезпечити досвідченим і втомленим воїнам можливість ротації та відпочинку. Одначе, напередодні остаточного розгляду закону про мобілізацію у залі Верховної Ради з його тексту з ініціативи головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського вилучили положення про можливість демобілізації бійців після трьох років служби та обов’язкові ротації військових на передовій. Ця обставина неабияк розбурхала суспільство. І саме вилучення цієї норми стало підставою для опозиційних фракцій не голосувати за законопроект. Втім, експерти просять громадськість виважено підходити до питання про демобілізацію. Бо перш ніж її планувати, а тим більше, закріплювати у законі, треба бачити аргументи й цифри, розуміти стан резервів. З’ясувати , як виконується план мобілізації, і за результатами детального аналізу зрозуміти, чи дозволяє він проводити ротацію. Говорити про конкретні терміни та параметри демобілізації зарано.
До того ж, сам закон про мобілізацію ще не підписаний президентом. У президентській фракції «Слуга народу» стверджують, що Володимир Зеленський може поставити свій підпис під законом упродовж двох тижнів – після того, як Офіс президента вивчить його на предмет відповідності Конституції.
Вікторія Чирва
Photo by HIZIR KAYA on Unsplash