5 липня 2023 року. Фонд державного майна оголосив про продаж найдорожчого за час повномасштабного вторгнення об’єкта – завод «Смоли», що на Дніпропетровщині. Стартова ціна – 190,3 млн грн. У ФДМУ не сумніваються, що підприємство піде з молотка.
Завод “Смоли” виготовляє пластмаси у первинних формах, зокрема іонообмінних смол. Створене у кінці минулого століття підприємство працювало, але виявилось глибоко збитковим. За останні три роки обсяг реалізації становить 196,4 млн грн, збиток – 98,9 млн грн. Відтак залишити підприємство в державній власності означає подальше накопичення боргів, руйнацію виробничих потужностей, і як результат – занепад підприємства. Приватизація підприємства, запланована у найближчі тижні, – можливість залучити приватні інвестиції у розвиток активу, погасити борги підприємства та отримати дохід до бюджету. Таку позицію зайняв фонд.
Приводом для оптимізму послужила динаміка малої приватизації впродовж останніх п’яти років. Вона додала до державного бюджету 14 млрд грн. До слова, до п’ятірки найдорожчих об’єктів увійшли: готель “Дніпро” – 1,1 млрд грн, Калуська ТЕЦ – понад 800 млн грн, Львівська виправна колонія – 377,5 млн грн, готель “Ермітаж” – 311 млн грн, Одесавинпром – майже 235 млн грн.
ФДМУ наразі оприлюднив статистику електронних аукціонів у регіонах України:
- Львів — 364,
- Харків — 181,
- Одеса і Дніпро — по 91 кожне
- Київ — 88.
За роки впровадження реформи малої приватизації, е-аукціони оголосили майже 700 організаторів, з них 655 — органи місцевого самоврядування. У такий спосіб вдалося успішно продати 3,2 тисячі об’єктів комунального майна.
Реформа й надалі могла б успішно впроваджуватись, якби не війна. Повномасштабне вторгнення, яке розпочала росія у лютому 2022 року, істотно вплинулj на динаміку щорічного збільшення доходів від проведення реформи приватизації, оскільки на час воєнного стану було призупинено відчуження майна, що перебувало у власності держави. Минуло шість місяців війни, і тільки тоді парламент зважився на нові правила його продажу. Серед них — можливість швидше проводити торги після їхнього оголошення та передача об’єкта у приватні руки лише після сплати повної вартості за майно.
Приватизація активів під час війни дозволила майже 1.8 тисячам учасників отримати доступ до різних, часом унікальних, об’єктів, аби релокуватись, відновити бізнес чи розширити виробництво.
У Фонді вважають, що в умовах воєнного стану потрібні швидкі, але водночас вивірені рішення. Тому оцінка вартості активів має бути прозорою, а якщо це підприємство, що здатне виробляти технологічну продукцію/здійснювати переробку тощо – то приватизація має бути з неодмінною умовою продовження фахової діяльності і збереження робочих місць. Як і при релокації – для кожного випадку потрібен окремий бізнес-план. Це завдання уряду, місцевих органів влади, а також власне промисловців і підприємців, які ризикнули взяти участь у торгах. Погоджувати формат подальшої роботи приватизованого виробництва – одна із головних умов.
Аналіз приватизації останніх років засвідчує, що держава здатна й надалі готова знаходити більш ефективних власників для нестратегічних об’єктів, а органи місцевого самоврядування— конвертувати своє майно у надходження до бюджетів, особливо під час війни. І все це у відкритий, публічний і прозорий спосіб з можливістю для кожного брати участь в аукціонах або відстежувати їхній перебіг та результати.
Саме публічність і прозорість об’єднали 12 282 унікальних учасників та 816 організаторів аукціонів. Це свідчить про підвищену зацікавленість бізнес-спільноти в об’єктах малої приватизації.
Експерти одностайно висловлюються за приватизацію під час війни. Адже вона приносить великі гроші в бюджет, доводячи свою ефективність попри воєнний стан. Бо головною метою сьогодення є економічне зростання та відновлення держави. Важливо, що і держава, і громади побачили можливості для залучення інвестицій в об’єкти, що роками лише обтяжували бюджети.
«А те, що приватизація відбувається в цифровому форматі в електронній торговій системі за єдиними правилами і для держави, і для громад, значно знижує корупційні ризики, що є не менш важливим», – зазначає начальниця управління фінансового аналізу та публічних закупівель Леся Бордун.
Наразі проблема полягає в оцінці активів, що виставляються на продаж. І це закономірно. Адже під час війни, маючи пошкодження чи навіть втрату якихось приміщень чи обладнання, вартість підприємств буде значно нижчою за ринкову у мирний час. Аналітики фондового ринку переконують, що потрібно дивитися на перспективу. Якщо на умовний завод, що довгий час простоював, вдасться залучити інвестора з умовами продовження профільного виробництва, а разом з тим і збереження та створення робочих місць – вигідно буде і державі, і новому власнику.
Економіст Олексій Кущ вважає, що під час проведення малої приватизації треба дивитися не на обсяг коштів, які пропонують бізнесмени за той чи той об’єкт, а на того, хто запропонує цікавий та заздалегідь успішний та перспективний бізнес-план. Він радить долучати програми пільгового кредитування, щоб бізнесмени, які придбали підприємства, хотіли і могли їх модернізувати. На думку аналітика, треба нарешті виробити зрозумілу промислову політику й розробити спеціальну програму для державних підприємств, незважаючи на війну, що триває.
Вікторія Чирва