Легалізація зброї: ризики чи вигода?

За інформацією Міністерства внутрішніх справ України, до початку агресивної війни проти України громадяни легально володіли вогнепальною зброєю у загальній кількості близько 1,3 млн одиниць. Але найбільшу проблему на сьогодні створює саме нелегальна зброя, якої в Україні, за даними швейцарської дослідницької організації Small Arms Survey, від 3 до 5 мільйонів одиниць. Наскільки об’єктивні ці показники, не знають навіть у МВС.

Попри таку значну кількість вогнепальної зброї в обігу, правовідносини в Україні досі не врегульовані жодним законом. Усі питання, пов’язані з обігом цивільної зброї, вирішуються виключно підзаконними нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України та інших міністерств і відомств. Також досі не функціонує єдиний державний реєстр власників зброї, немає класифікації сучасної цивільної вогнепальної зброї тощо. Своєю чергою, відсутність узгодженої термінології та класифікації призводить, з одного боку, до вільного трактування і неузгодженості, а з другого – створює підґрунтя для зростання корупції у цій сфері.

За день до повномасштабного вторгнення ВР встигла прийняти у першому читанні законопроект 5708 “Про право на цивільну вогнепальну зброю”. На думку міністра оборони Олексія Резнікова, настав час завершувати реформу.

«1,2 мільйона одиниць, які знаходяться у наших громадян, офіційно зареєстровані, вони продовжують знаходитись у наших громадян. Звичайно, будуть чітко виписані принципи, як та зброя, яка зараз на руках, і та зброя, яка потрапила до наших громадян під час війни, буде здана до дозвільної системи, або до військових формувань, або як ми будемо її реєструвати з нашими громадянами», – заявив Резніков.

В МВС наголошують на тому, що вся зброя повинна була поставлена на облік.

«Спочатку ми маємо усю зброю, яка була легально видана нашим громадянам, поставити на облік. І тільки після цього ми можемо приступати до широкої дискусії щодо легалізації короткоствольної зброї”, – зазначав голова Нацполіції Ігор Клименко. Очільник відомства наголосив, що зброя, яка потрапила до рук українців під час повномасштабного вторгнення рф не є їхньою власністю. Відтак по закінченню воєнних дій вона має бути здана державі. Наразі ж пропонується цю зброю зареєструвати і зберігати до закінчення воєнного стану.

Експерти стверджують, що така позиція відомства – реальний вихід із ситуації. По-перше, поведінка людини повертається в легальне поле, а по-друге – з’являється чітка можливість «прив’язати» конкретну одиницю зброї до визначеної особи, яка відтепер відповідатиме за кожен постріл з неї. Іншими словами, вкрай необхідно легалізувати абсолютно всю наявну на руках зброю. Без цього неможливо контролювати її походження, зберігання, використання та утилізацію. Контроль за зброєю обов’язково має бути. А для цього слід якнайшвидше вивести з тіні нелегальний ринок.

Якщо люди отримають право володіти вогнепальною зброєю, то вони не будуть приховувати цю зброю, у випадку зберігання її для власної безпеки. Якщо буде змога володіти зброєю офіційно і легалізувати отриману незаконним шляхом зброю – це буде перевага для держави загалом. Адже так буде вестися облік зброї і у разі незаконного її застосування можна буде легко встановити власника. Тому держава та правоохоронні органи мають бути зацікавлені у тому, щоб зброю для цивільних легалізували.

Аналітики, вивчаючи зарубіжний досвід належного поводження громадян зі зброєю, доходять висновку, що легалізація вогнепальної зброї або узаконення права на неї вигідні ще й з економічної точки зору, оскільки це значне доповнення до державного бюджету. Від продажу зброї та комплектуючих, її технічного обслуговування, ліцензій і курсів з користування, страхування податку на зброю.

Наразі держава недоотримує значну частину податків з продажу зброї. Якби продавали офіційно через магазини – це не тільки би підвищило безпеку, але й збагатило б державну казну. А зараз ці гроші йдуть у кишені “ділків”.

Та чи готове українське суспільство до того, щоб мати зброю після війни? Раніше більшість експертів наголошували на тому, що суспільство не готове до такого кроку через те, що культура поводження зі зброєю в Україні ще на надто низькому рівні, а це, відповідно, створює потенційну небезпеку для здоров’я чи навіть життя людей. На перший погляд, такі думки видаються не безпідставними, оскільки лише близько 25% українців, за даними соціологічного дослідження, що проводилось групою «Рейтинг» на початку лютого 2021 року, підтримували право на володіння вогнепальною зброєю. Прикметно, що число прихильників у 2014 році ледве дотягувало до 10%.

Загарбницьке вторгнення російських окупантів на початку 2022 року кардинально  змінило ставлення українців до права на зброю. Отримати зброю для особистого захисту готові 59% українців. Відтак кількість тих, хто підтримує надання громадянам України права на володіння вогнепальною зброєю зросла більш ніж удвічі, адже війна змінила сприйняття зброї, яка із категорії «загрози та ризики» перейшла до категорії «захист і безпека».

За висновками науковців, рівень злочинності зменшується в рази, якщо населення має право легально купувати, зберігати та застосовувати короткоствольну зброю з метою самооборони. Чим вищий рівень легального озброєння населення, тим вищий рівень демократії у країні, соціальної відповідальності суспільства в цілому, і навпаки.

Бо, як сказав президент Національної стрілецької асоціації США Чарлтон Хестон,  не буває поганої зброї, не буває доброї зброї, будь-яка зброя в руках злочинця – це погано, будь-яка зброя в руках порядної людини не несе загрози нікому – крім злочинців.

Водночас питання легалізації зброї є «вічною» темою для українського суспільства і обговорюється ще від проголошення незалежності. Однак до цього часу проблема залишається невирішеною. Незважаючи на обраний проєвропейський вектор розвитку, наразі Україна залишається чи не єдиною державою Європи, яка досі не має спеціального закону про зброю.

Чи зміниться ситуація зараз, покаже час.

Вікторія Чирва
Photo by Taylor R on Unsplash