14 березня 2023 року. Довгоочікуване рішення Венеційської комісії щодо «антиолігархічного закону» мало розблокувати виконання Україною одного з критеріїв для початку переговорів про членство України в ЄС. Однак рекомендації «Венеційки» виявилися дуже критичними. Відтак Україна попросила відтермінувати розгляд питання до червня.
Формування реєстру олігархів з подальшою імплементацією закону про олігархів – це та умова, яку європейські колеги поставили для перемов щодо вступу України о ЄС. Імплементація закону без висновку Венеційської комісії створило б чимало ризиків.
Міністр юстиції Денис Малюська переконує, що українські органи державної влади повністю готові імплементувати закон хоч зараз. Закон готовий, реєстр також, підзаконні акти прийняті, методика визначення осіб, які потрапляють до реєстру, так само є. «Тобто насправді хоч завтра ми цей закон готові імплементувати», – каже міністр.
Нагадаємо, Євросоюз під час надання Україні статусу кандидата визначив сім критеріїв, виконання яких є обов’язковою умовою для подальшого зближення, зокрема для початку переговорів про вступ України до ЄС. Антиолігархічний закон – один із цих критеріїв. Проте Єврокомісія наполягала на тому, щоб дочекатися висновків Венеційської комісії після детального аналізу запропонованого закону.
Судячи з попередніх висновків Комісії, антиолігархічне законодавство має бути докорінно переглянуте, якщо не скасоване. Через що Україна й попросила додатковий час для домашньої роботи. Так, ВК рекомендує переглянути, наскільки правомірним є питання впливу олігархів на політичну діяльність. Її експерти наголошують на тому, що повне блокування доступу олігархів (які самі є громадянами і, можливо, політиками) до політичного життя здатне підірвати або зруйнувати демократичні принципи.
“Рішення про те, кого визнавати олігархом, не має ухвалюватися за партійними ознаками”, – попереджає Венеційська комісія. Загалом закон не дає чіткого визначення у встановленні того, хто є насправді олігархом. РНБО має дуже широкі повноваження у тому, кого визнавати «олігархом», а кого «призначати». І це створює ризик зловживань. Залишається спокуса навіть з боку президента використати політичний вплив, щоби змусити РНБО визнати олігархами своїх політичних опонентів.
Відтак Україна не має вибору: доведеться змінити підхід до того, хто має визнавати статус олігарха за представниками великого бізнесу. Та навіть якщо комусь із бізнесменів доведеться поповнити лави олігархів, вони не повинні повністю відійти від політики та позбутися права фінансувати політичні партії чи політичні кампанії.
З-поміж іншого, на думку експертів ВК, Україні треба передбачити дієвий механізм оскарження рішення про внесення у реєстр олігархів. Цього наразі у законі теж немає. Кандидат на статус олігарха повинен ознайомитися з усіма документами ще на етапі розгляду присвоєння йому «почесного» звання. Нині закон передбачає лише п’ять днів на заперечення з боку “кандидата в олігархи” і дає право ухвалити рішення без його або її пояснень. Це теж Комісія пропонує доопрацювати.
Крім того, експертів «Венеційки» обурило законодавче зобов’язання олігархів заповнювати е-декларації і розкривати свої активи так, як це роблять держслужбовці. Вони запевняють що це порушує принципи Європейської конвенції з прав людини.
Втім, українському уряді доволі спокійно ставляться до можливої затримки із імплементацією антиолігархічного закону. Коментуючи можливі загрози для статусу кандидата України в члени ЄС через те, що антиолігархічний закон не запроваджено, віце-прем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина зауважила, що «це не означає, що ми не виконуємо закон».
«У нас готові всі підзаконні нормативні акти, ми також консультувалися з Венеційською комісією стосовно посилення конкурентної політики – в парламенті є певні закони. Також Венеційська комісія радила посилити антикорупційні заходи. Ми це зробили через призначення директора НАБУ і високу динаміку голосних корупційних кейсів. У нас є дорожня карта, але очевидно, що в період війни naming and shaming («назви і присором») певних осіб, які підпадають під дію цього, не є пріоритетом», – підсумувала Стефанишина.
То чи з’явиться в найближчому майбутньому реєстр олігархів в Україні? Урядовці запевняють, що буде. Але його почнуть формувати не раніше, ніж через три місяці з дня опублікування висновку Венеційської комісії. Відтак ще принаймні півроку олігархи можуть не перейматися.
Нагадаємо, “антиолігархічний закон”, ухвалений Верховною радою 2021 року, ще до його схвалення став предметом серйозних суперечок та полярних оцінок – від категоричного заперечення до схвалення. В той час як в Україні лунали скепсис і навіть попередження, що цей закон дасть владі важелі для свавільних рішень, в ЄС до нього поставилися схвально та, по суті, підтримали його просування та втілення.
Все частіше можна почути, що впровадження антиолігархічного законодавства в Україні «не на часі». Вплив олігархів в Україні традиційно був потужним, однак війна істотно зменшила цей вплив. Про це говорять і в Європі: наші міжнародні партнери переконані, що вага олігархів різко зменшується, і вони вже не становлять такої небезпеки, як це було рік тому.
Європейські чиновники заявляють, що “війна значною мірою вирішила проблему олігархів, адже більшість із них втратили велику частину своїх активів і точно втратили політичний вплив, а до того ж зараз допомагають Україні йти до перемоги, витрачаючи на це свої активи”.
Відтак Києву доведеться враховувати усі рекомендації й зауваження до антиолігархічного закону. Очевидно, українська сторона намагатиметься пом’якшити деякі найбільш категоричні рекомендації Венеційської комісії. Питання, наскільки швидким буде цей процес? І, якщо українські урядовці не встигнуть привести закон у відповідність до вимог комісії до літа (або до кінця року), наскільки це вплине на наші євроінтеграційні прагнення?
Вікторія Чирва
Photo by Tech Daily on Unsplash