8 березня 2023 року. Святкувати чи не святкувати 8 березня? Це питання в Україні вийшло на національний рівень. Суспільство розділилося на дві частини: одні вважають цю дату частиною радянської спадщини, якої потрібно нещадно позбуватися. Інші заперечують, що Україна повинна святкувати Міжнародний жіночий день разом з усім світом.
Дебати про святкування в Україні Міжнародного жіночого дня 8 березня почалися ще у 2017 року. Але апогею досягли саме зараз. Справа дійшла навіть до Верховної Ради. З’явився відповідний законопроект про перейменування свята, аби внести корективи до назви. Це свідчить про те, що святкування у цей день для багатьох українців стало справою принципу.
Суперечки тривають не стільки за свято, скільки за те — чи залишити його вихідним днем чи зробити робочим? Прихильники першого варіанту радять не чіпати права жінок, а за скасування вихідного виступають борці з радянською спадщиною, що вважають 8 березня пережитком минулого. У застосунку «Дія» напередодні пройшло голосування щодо статусу 8 березня. З понад 2 мільйонів респондентів 1,3 мільйона (62%) підтримали варіант залишити цей день вихідним. За те, аби зробити 8 березня робочим, проголосували 703 тисячі осіб (33%). Не визначилися 110 тисяч респондентів (5%).
Втім, фахівці зазначили, що подібне опитування навряд чи можна вважати репрезентативним, насамперед, через некоректно сформульоване запитання. Адже не питали про те, чи залишити це свято у переліку державних, а саме про вихідний. А хто ж відмовиться від зайвого вільного від роботи дня?
Поки триває війна, роботодавці мають самі визначити – чи надати жінкам вихідний день чи все ж таки зважати на укази президента і Верховної Ради від 24 лютого 2022 року, коли було запроваджено воєнний стан. До слова, він триватиме до 20 травня 2023 року, отже, усі державні свята вважаються робочими. Скасовано і традиційно неробочі понеділки після Великодня і Трійці.
Депутати пропонують розв’язати Гордіїв вузол щодо святкування 8 березня перейменуванням. Себто, свято залишити, але внести корективи у назву. На думку народних обранців, це знизить напругу довкола цього дня, який багато хто пов’язує з радянським святом. Згідно із внесеним до Ради законопроектом 13 лютого нинішнього року свято пропонують назвати за практикою ООН – «Міжнародний день захисту прав жінок». Депутатка Марина Бардіна обґрунтовує цю ідею: «Таким чином вдасться позбутися радянських наративів, коли його називали «Міжнародним жіночим днем».
Однак тут же знайшлися опоненти. Українська гендерна експертка та перекладачка Марія Дмитрієва реагує на запропоновану новацію категорично: «Я вважаю, що це політична заява, а політичні заяви такого рівня показують усьому суспільству, що наші жінки навіть на окреме свято не заслуговують».
Чому не заслуговують? У законопроекті йдеться про інше – про скасування «комуністичних рудиментів». Замість 8 березня пропонують запровадити День української жінки – 25 лютого, у день народження поетеси Лесі Українки. І зробити день вихідним. Однак статус законопроєкту про заміну 8 березня Днем української жінки наразі невідомий, наразі він перебуває на стадії голосування.
Аналітики намагаються розставити всі крапки над «І», доводячи, що 8 березня – не радянське свято. Згідно з їхніми дослідженнями, в СРСР Міжнародний жіночий день став офіційним святом лише у 1921 року. Задовго до цього його відзначали у багатьох країнах світу. І тільки у 1977році рішенням ООН Міжнародний жіночий день став всесвітнім святом. Проте в Організації Об’єднаних Націй постановили, що кожна країна може сама обрати, коли їй відзначати це свято, відповідно до своїх історичних та національних традицій.
Інша справа, що 8 березня як «Міжнародний жіночий день» перетворилося в СРСР на дивний гібрид залишків феміністичного руху і цементування найбільш консервативних стереотипів щодо ролі жінки як «хранительки домашнього вогнища», «матері-господині» та «берегині». З одного боку, в примусово індустріалізованій економіці від жінок вимагали так само «понаднормових» результатів щоденної роботи, з іншого боку — водночас закріплювали лише за ними нібито «традиційні» жіночі ролі у виконанні домашньої побутової роботи, виховання дітей тощо. Склався спотворений стереотип «радянської жінки». І саме ці стереотипи намагається зламати нинішнє жіноцтво.
Власне, ідея, яка лежить в основі Міжнародного жіночого дня, – рівності прав та можливостей людей незалежно від статі – є однією з підвалин сучасної європейської демократії. Наразі ми справді прагнемо стати повноцінною частиною Європи. Поділяємо європейські цінності. Визнаємо проблему гендерної нерівності і готові її подолати.
Більшість українців, як засвідчило опитування в застосунку «Дія», усе ще схильні сприймати свято 8 березня в його радянському варіанті. А значить, і відзначати його з тюльпанами та мімозами. Але молоде покоління українських жінок, яке, на щастя, не зазнало комуністичного впливу, нині активно відроджує саме той первісний смисл відзначення Міжнародного дня прав жінок. Від початку 2000-х в різних містах України працюють феміністські ініціативи, які намагаються відновити політичний дух цього свята, влаштовуючи вуличні акції під гаслами та акцентуючи увагу на болючих проблемах сучасних українок. Так, це порівняно малі групи ентузіасток, але їхній голос із року в рік стає все гучнішим, їх коло ширшає.
В останні кілька років кожного 8 березня в Києві проходили жіночі марші, що збирали від кількасот учасниць і учасників до кількох тисяч під лозунгами: «Моє тіло — моє діло», «Насильство — не традиція», «Не боятися ходити темними вулицями» тощо.
І це свідчить про те, що 8 березня має бути не стільки нагодою для привітань, компліментів та подарунків жінкам, скільки приводом привернути увагу співгромадян та влади до питань гендерної нерівності, які все ще дуже актуальні в сучасній Україні. А не просто вихідним днем, який під час воєнного стану дуже недоречний.