12 серпня 2026 року. Колишня прем’єр-міністерка Юлія Свириденко може отримати нову посаду – очолити НАК «Нафтогаз України». Офіційного рішення наразі немає, однак одразу кілька джерел повідомляють, що її кандидатуру серйозно розглядають, і необхідні для такого рішення голоси в наглядовій раді вже зібрані.
Джерела, близькі до Свириденко, заперечують інформацію про призначення як доконаний факт. Втім, на питання, чи планується таке кадрове рокірування, прямих відповідей не дають. Тож наразі йдеться лише про один з кадрових сценаріїв, які в Україні змінюються ледь не щодня.
Проте сам цей сценарій цікавий щонайменше з двох причин. По-перше, Свириденко ще зовсім недавно очолювала уряд і не має досвіду роботи в нафтогазовій галузі. Ба більше, ще зовсім недавно Свириденко називали головною кандидаткою на посаду посла України у США, однак, за даними ЗМІ, від цієї пропозиції вона відмовилася.
По-друге, «Нафтогаз» лише три тижні тому отримав нового тимчасового керівника: наглядова рада НАК призначила виконувачем обов’язків голови правління комерційного директора компанії Сергія Федоренка після того, як його попередник Сергій Корецький очолив уряд.
Призначаючи Федоренка, який має понад десятирічний досвід роботи у нафтогазовій галузі, наглядова рада окремо наголошувала: ключовим завданням нового в.о. стане підготовка до опалювального сезону – накопичення газу, відновлення пошкодженої російськими ударами інфраструктури та продовження роботи з міжнародними партнерами.
Як стверджують українські ЗМІ, спочатку план був саме таким: Федоренко попрацює на своїй посаді з приставкою «в.о.», а після проходження опалювального сезону буде вирішуватися питання про конкурс та призначення постійного керівника НАК «Нафтогаз». Тепер, схоже, з’явився інший варіант – ввести Юлію Свириденко до правління, покласти на неї обов’язки голови, а вже пізніше провести конкурс.
Остаточного рішення, повторимо, немає. Проте підготовка до можливих кадрових змін помітна. У серпні було доукомплектовано наглядову раду «Нафтогазу». Одним із представників держави став Олексій Соболев, який тривалий час працював зі Свириденко в Міністерстві економіки.
Головне питання до можливої кандидатури Свириденко – відсутність досвіду саме у нафтогазовій сфері. Нагадаємо, колишня прем’єрка працювала в приватному секторі, Чернігівській ОДА, Міністерстві економіки, була першою віцепрем’єр-міністеркою – міністеркою економіки, а з літа 2025 року очолювала уряд. За цей час вона займалася інвестиційною політикою, міжнародними переговорами, економічними реформами та співпрацею із західними партнерами.
Для керівника великої державної компанії це очевидні плюси. Особливо для «Нафтогазу», який залежить не лише від виробничих показників, а й від доступу до міжнародного фінансування та домовленостей з іноземними партнерами.
Проте «Нафтогаз» – це не лише переговори та управління. Це видобуток, імпорт і зберігання газу, підготовка до зими, десятки підприємств групи та інфраструктура, яка перебуває під постійними російськими ударами. Після російських атак на газовидобувні об’єкти Україні необхідно одночасно відновлювати власний видобуток, накопичувати газ у сховищах та забезпечувати фінансування імпорту. Новому керівникові доведеться входити в усі ці процеси практично напередодні опалювального сезону.
Тому можлива заміна Федоренка на Свириденко виглядає нетипово. Замість галузевого менеджера, якого лише в липні поставили готувати компанію до зими, «Нафтогаз» може отримати політика та управлінця загальнодержавного рівня, але без профільного досвіду.
З іншого боку, аналітики звертають увагу, що саме політична вага Свириденко може бути аргументом на її користь. Керівнику «Нафтогазу» доводиться не лише керувати компанією, а й домовлятися з урядом, міжнародними фінансовими організаціями, іноземними партнерами та донорами. У цьому сенсі колишня прем’єрка має можливості, яких у звичайного галузевого менеджера може не бути.
Тож питання полягає в тому, що саме зараз більше потрібно «Нафтогазу»: людина, яка знає галузь зсередини, чи політично сильний менеджер із прямим доступом до найвищого рівня ухвалення рішень.
До речі, у можливого призначення Свириденко є ще одна, майже історична, паралель. Деякі експерти вже пожартували, що Україна входить у другу серію серіалу «Юля і газ». Понад тридцять років тому інша Юлія – Тимошенко – теж починала свій шлях у велику політику саме з енергетичного бізнесу. У середині 1990-х вона очолила корпорацію «Єдині енергетичні системи України», одного з найбільших на той час газових трейдерів країни. Потім прийшла у Верховну Раду, стала віцепрем’єркою з питань паливно-енергетичного комплексу, а згодом двічі очолювала уряд. У Свириденко, якщо вона справді очолить «Нафтогаз», маршрут буде майже дзеркальним – від прем’єрського крісла до газового сектору.
Звісно, на цьому подібність фактично закінчується. Інші часи, інша економіка, інший «Нафтогаз» і зовсім інша модель державного управління. Та й Свириденко, на відміну від Тимошенко середини 1990-х, приходить у галузь не як газовий бізнесмен, а як державний менеджер.
Чи справді відбудеться призначення Юлії Свириденко на посаду голови правління НАК «Нафтогаз» – дізнаємося найближчим часом. Бо українська кадрова політика не раз демонструвала, що навіть сценарій, який здається остаточно погодженим, може бути переписаний в останній момент.