29 липня 2026 року. Блокада українських чорноморських портів, яка триває вже понад тиждень, починає позначатися не лише на роботі транспортної галузі, а й на аграрному секторі. Якщо на початку головною проблемою були атаки на портову інфраструктуру та безпека судноплавства, то зараз у центрі уваги опинилися економічні наслідки. Саме в розпал жнив українські аграрії зіткнулися з ризиком, що новий урожай буде значно складніше продати.
Для сільського господарства час має вирішальне значення. Саме в липні-серпні більшість виробників реалізують зерно нового врожаю, отримуючи кошти, за рахунок яких фінансують наступний виробничий цикл. Продаж зерна забезпечує обігові кошти для закупівлі пального, насіння, добрив, засобів захисту рослин, ремонту техніки, виплати заробітної плати та обслуговування кредитів. Тому будь-які перебої з експортом у цей період швидко перетворюються з логістичної проблеми на фінансову.
Перші ознаки цього вже помітні. За оцінкою Всеукраїнської аграрної ради, після серії російських атак Україна втратила приблизно третину потужностей для експорту зерна через чорноморські порти. Якщо ще кілька тижнів тому порти Великої Одеси могли перевалювати близько шести мільйонів тонн зернових на місяць, то нині – приблизно чотири мільйони. Одночасно чотири з тринадцяти великих зернових терміналів припинили закупівлю зерна, а частина міжнародних судноплавних компаній призупинила заходи своїх суден до українських портів.
Одним із перших про зміну роботи повідомив світовий контейнерний оператор Maersk, який тимчасово зупинив заходи до Рибного порту Чорноморська. Згодом про призупинення роботи свого термінала заявила компанія Kernel – один із найбільших українських експортерів зернових та соняшникової олії. Формально морський коридор продовжує працювати, однак різке зростання воєнних ризиків змусило судновласників переглядати свої графіки та маршрути.
Міністр аграрної політики Тарас Висоцький наголосив, що українська сторона не закривала порти і не вводила жодних обмежень для судноплавства. За його словами, рішення про тимчасове припинення заходів окремих суден ухвалили самі перевізники після російських атак. Водночас міністерство розраховує, що після переоцінки ризиків робота морського коридору поступово відновиться, а альтернативні маршрути дозволять уникнути різкого падіння експорту.
Всеукраїнська аграрна рада попереджає, що затяжні перебої з експортом можуть спричинити кризу ліквідності в аграрному секторі. Зерно може залишатися в елеваторах, однак без його продажу господарства втрачають головне джерело фінансування поточної діяльності. Якщо фермер не отримує гроші сьогодні, завтра він відкладає закупівлю ресурсів, скорочує інвестиції та переглядає виробничі плани. Наслідки можуть проявитися вже восени під час посівної кампанії, а згодом – і в обсягах майбутнього врожаю.
Проблеми швидко поширюються по всьому експортному ланцюгу. Через скорочення кількості суден трейдери обережніше укладають нові контракти, зменшують обсяги закупівель або переглядають ціни. Зерно, яке ще кілька тижнів тому мало вирушити до портів, залишається в елеваторах. Для виробника це означає не лише затримку виручки й додаткові витрати на зберігання. Після російських ударів різко зросла вартість страхування суден і ставки фрахту. У підсумку навіть той експорт, який продовжується, обходиться дорожче, а ці додаткові витрати зрештою перекладаються на виробника через нижчі закупівельні ціни.
Якщо така ситуація затягнеться, країна може зіткнутися ще з однією проблемою – накопиченням перехідних запасів зерна. Новий урожай уже надходить на елеватори, тоді як частина продукції попереднього сезону ще не відвантажена. Це означає додаткові витрати на зберігання, дефіцит вільних потужностей і ризик того, що виробникам доведеться продавати зерно дешевше лише для того, щоб звільнити склади.
Значення цієї проблеми виходить далеко за межі аграрного сектору. За оцінками Міністерства аграрної політики, понад 90% українського аграрного експорту проходить саме через чорноморські порти. Це означає, що скорочення їхньої роботи майже автоматично впливає на валютні надходження країни.
Для України це вже не лише проблема аграрного сектору. Під час повномасштабної війни експорт зерна та іншої сільськогосподарської продукції залишається одним із головних джерел валютної виручки. Саме ці кошти підтримують платіжний баланс, забезпечують податкові надходження та допомагають фінансувати державні видатки. Тому кожне скорочення морського експорту означає менші валютні надходження не лише для бізнесу, а й для держави.
Водночас говорити про катастрофічний сценарій поки що передчасно. Українська логістика вже неодноразово демонструвала здатність швидко адаптуватися до нових викликів. Після виходу Росії із «зернової угоди» вдалося створити власний морський коридор, який протягом останніх двох років забезпечував стабільний експорт аграрної продукції навіть в умовах війни. Саме тому уряд розраховує, що нинішні перебої також матимуть тимчасовий характер.
Втім, часу на адаптацію небагато. На відміну від промислової продукції, урожай не можна нескінченно відкладати «на потім». Жнива мають власний календар, а аграрний бізнес – власний фінансовий цикл. Якщо цей цикл порушується, проблеми швидко виходять за межі окремих господарств і починають впливати на економіку країни загалом.
Саме тому нинішня ситуація навколо чорноморських портів виходить за межі питання безпеки судноплавства чи роботи логістики. Це питання того, чи зможе Україна вчасно перетворити один із найкращих своїх урожаїв на валютну виручку, яка сьогодні потрібна державі не менше, ніж зброя чи міжнародна фінансова допомога.
Вікторія Чирва
Image by Monika Robak from Pixabay