21 липня 2026 року. Мільйони українців, які після початку повномасштабної війни опинилися за кордоном, змушені пристосовуватися до валютних обмежень НБУ, шукаючи різні способи оплатити оренду житла чи комунальні послуги. Правила, які у 2022 році допомогли втримати фінансову систему країни, сьогодні дедалі частіше створюють проблеми для тих, хто продовжує працювати на Україну і сплачувати тут податки.
Валютні обмеження були введені 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення. Постанова НБУ №18 передбачала фактичне припинення роботи валютного ринку, фіксацію офіційного курсу гривні, обмеження на видачу готівки та мораторій на більшість транскордонних валютних платежів.
Ці рішення мали зупинити паніку, масове виведення коштів і стрімке скорочення міжнародних резервів. У перші місяці війни регулятор також намагався перекрити схеми, за допомогою яких гривню конвертували за картковим курсом, знімали за кордоном і продавали за значно вищим готівковим курсом.
Згодом частину правил змінювали, однак загальний принцип зберігся: переказ валюти з України за кордон заборонений, якщо відповідна операція прямо не внесена до переліку винятків, серед яких – лікування, навчання за кордоном, аліменти, поховання та окремі соціально значущі платежі. Нацбанк пояснює, що кожне нове послаблення оцінюється з погляду його впливу на валютний ринок, інфляцію, міжнародні резерви та фінансову стабільність.
Найбільше чинні правила зачіпають людей, які живуть за кордоном, але продовжують отримувати доходи в Україні. Це дистанційні працівники українських компаній, ФОПи, пенсіонери, а також родини, яким надходять кошти на гривневі рахунки в українських банках.
Для розрахунків гривневими картками за межами України діє ліміт у 100 тис. грн на календарний місяць у межах одного банку. Для корпоративних карток обмеження становить 150 тис. грн. Зняття готівки з особистих гривневих рахунків за кордоном обмежене еквівалентом 12,5 тис. грн протягом семи календарних днів, тобто приблизно 50 тис. грн на місяць. Для бізнес-карток тижнева межа становить 17,5 тис. грн.
У 2022 році таких сум могло вистачати для покриття більшості щоденних витрат. У 2026-му ситуація інша. Оренда житла в багатьох європейських містах коштує 800–1500 євро на місяць і більше. Після сплати оренди та застави власник гривневої картки може практично вичерпати весь місячний ліміт, не залишивши можливості розраховуватися за продукти, ліки, навчання дітей, комунальні або транспортні послуги.
Проблема особливо гостра для сімей із кількома дітьми та людей, які не мають рахунків у європейських банках або постійних доходів у валюті країни проживання. За необхідності терміново оплатити лікування, переїзд чи заставу за нове житло вони не можуть просто скористатися власними коштами, які лежать на гривневому рахунку.
Окреме обмеження діє і для купівлі валюти. Без підтвердних документів фізична особа може придбати онлайн іноземну валюту на суму до 50 тис. грн на місяць в одному банку. Ще до 200 тис. грн дозволено конвертувати лише за умови розміщення валюти на безвідкличному депозиті щонайменше на три місяці. Такий механізм підходить для заощаджень, але не вирішує питання щомісячних витрат.
Фактично люди опиняються в парадоксальній ситуації: вони можуть заробляти в Україні, платити тут податки, однак не мають вільного доступу до власного доходу в країні, де фактично проживають. У довгостроковій перспективі це може стимулювати працівників та підприємців переводити розрахунки до іноземних банків і змінювати податкову резидентність. Тоді обмеження, запроваджені для захисту української фінансової системи, починають працювати проти неї.
Про те, як це виглядає на практиці, розповідає Катерина, яка живе в Іспанії, дистанційно працює на українські компанії та сплачує податки в Україні.
«Я не можу навіть офіційно заплатити 15 євро за домашній інтернет. Провайдер просить звичайний переказ на іспанський IBAN, а з українського рахунку це зробити неможливо. Те саме з орендою житла. Людина, яка хоче діяти абсолютно легально, просто позбавлена такої можливості», - зазначає дівчина.
За її словами, саме через це українці за кордоном змушені постійно шукати обхідні шляхи.
«Доводиться домовлятися про оплату готівкою, користуватися послугами посередників, відкривати додаткові картки на родичів, втрачати гроші на комісіях і конвертації. Нас фактично штовхають до сірих схем. Ми чесно хочемо жити легально у країні, дотримуватися їхніх законів і нічого не боятися. Але змушені шукати обхідні шляхи, бо інакше не можемо вирішити звичайні побутові питання», - стверджує Катерина.
Українка не закликає повністю скасовувати валютні обмеження. На її думку, достатньо переглянути чинні ліміти, привівши їх у відповідність до реальних витрат українців, які живуть за кордоном – хоча б до 3000 євро на місяць.
Упродовж 2026 року НБУ вже кілька разів змінював валютні правила. Проте основні послаблення стосувалися не повсякденних потреб громадян за кордоном, а діяльності бізнесу. Наприклад, з 14 січня цього року запрацював так званий позиковий ліміт. Українські підприємства отримали право використовувати валюту, залучену у вигляді нових іноземних кредитів або позик, для окремих платежів за кордон. Розмір ліміту прив'язаний до суми, яка фактично надійшла в Україну після 1 січня 2026 року.
У межах цього механізму бізнес може погашати старі зовнішні кредити, фінансувати закордонні представництва та здійснювати окремі платежі за кордон. Мета рішення – полегшити реструктуризацію боргів і заохотити компанії залучати нове фінансування.
Кілька днів тому НБУ зробив ще один крок, розширивши можливості для операторів поштового зв’язку, експрес-перевізників та міжнародних транспортних компаній. Вони отримали додаткові підстави для валютних платежів, необхідних для сплати іноземних мит, податків, зборів та інших витрат, пов’язаних із доставкою товарів до ЄС. Нові правила мають спростити роботу українських перевізників у європейських логістичних ланцюгах.
Для фізичних осіб можливості залишаються значно вужчими. Втім, ці механізми вирішують лише окремі випадки і не дають можливості вільно оплачувати повсякденні витрати з гривневих рахунків.
Судячи з усього, швидкого перегляду валютних обмежень для українців, які перебувають за кордоном, чекати не варто. У відповіді на запит українських ЗМІ НБУ не назвав ні можливих строків збільшення чинних лімітів, ні умов, за яких це може статися. Регулятор лише зазначив, що подальша валютна лібералізація залежатиме від макроекономічної ситуації, міжнародних резервів, інфляції, стабільності валютного ринку та домовленостей із МВФ. Фактично це означає, що потреби українців за кордоном самі по собі не є достатньою підставою для перегляду чинних правил.
НБУ виходить із логіки макроекономічної безпеки. Однак що довше діють обмеження, то гострішим стає питання: чи не настав час відокремити спроби виведення капіталу від звичайних витрат людей на житло, лікування та утримання родини? Інакше мільйони українців і надалі залишатимуться заручниками правил, які ухвалювалися як тимчасові, але вже п'ятий рік визначають їхнє фінансове життя за кордоном.