19 червня 2026 року. Після рекордного експорту українська цукрова галузь зіткнулася з різким погіршенням ринкової кон'юнктури. Профіцит цукру на світовому ринку спричинив падіння цін, які у травні опустилися до найнижчого рівня за останні чотири роки — близько 22 грн за кілограм на гуртовому ринку. Одночасно площі під цукровим буряком скоротилися до історичного мінімуму за час незалежності, що змушує виробників переглядати підходи до ведення бізнесу та шукати нові резерви ефективності.
Наслідком стрімкого зменшення цін стало погіршення економіки виробництва. Якщо у попередні роки виробники могли компенсувати зростання витрат завдяки високим цінам та активному експорту, то нині чимало підприємств змушені працювати в умовах суттєвого скорочення маржі. Частина заводів уже переглядає виробничі програми, а інвестиційні рішення дедалі частіше спрямовані не на розширення виробництва, а на зниження собівартості та підвищення ефективності.
Одним із найпомітніших сигналів змін стало скорочення площ під цукровим буряком. У сезоні 2026 року цією культурою засіяно близько 162 тис. га – найменше за весь період незалежності України. Для порівняння, десять років тому площі перевищували 290 тис. га. Тобто за десятиліття буряковий клин скоротився майже вдвічі.
Одна з головних причин – зміна економіки вирощування. Цукровий буряк традиційно залишається однією з найбільш затратних культур у рослинництві. Він потребує значних витрат на насіння, засоби захисту рослин, добрива, техніку та логістику. В умовах низьких цін на цукор частина аграріїв переорієнтовує площі на культури із більш прогнозованою рентабельністю.
На ситуацію додатково вплинули погодні чинники. Навесні окремі регіони зазнали впливу заморозків і дефіциту вологи, через що представники галузі допускають перегляд прогнозів виробництва в бік зменшення. Це посилило дискусію про можливі наслідки скорочення посівів для забезпечення ринку цукром.
Втім, наявні прогнози не свідчать про ризик нестачі продукції. За оцінками галузевих об'єднань, внутрішнє споживання цукру в Україні становить близько 800–900 тис. т на рік, тоді як виробництво навіть за консервативними оцінками може перевищити 1 млн т. Тож наразі підстав говорити про дефіцит цукру на внутрішньому ринку немає.
Натомість головним викликом стає збереження експортного потенціалу. Саме експорт останніми роками був одним із ключових драйверів розвитку галузі. У 2025 році експорт цукру приніс Україні понад $220 млн валютної виручки. За перші п'ять місяців 2026 року надходження від експорту вже досягли близько $149 млн. Водночас аналітики очікують, що у маркетинговому році 2025/26 обсяги експорту можуть скоротитися приблизно на 20% порівняно з попереднім сезоном.
Скорочення посівних площ також впливає на переробну галузь. Для цукрових заводів вирішальним фактором залишається наявність достатньої кількості сировини в радіусі економічно доцільного транспортування. Чим менше буряку вирощується навколо підприємства, тим складніше забезпечити його стабільне завантаження. Тому виробники дедалі більше уваги приділяють модернізації обладнання, енергоефективності та підвищенню виходу цукру з кожної тонни переробленої сировини.
Фактично українська цукрова галузь переходить від етапу швидкого зростання до етапу адаптації. Після рекордних показників експорту ринок повертається до більш стриманих умов роботи, де ключову роль відіграють продуктивність, ефективність використання ресурсів та здатність конкурувати на зовнішніх ринках за нижчих цін.
Поки що Україна зберігає статус одного з найбільших виробників цукру в Європі та забезпечує власні потреби за рахунок внутрішнього виробництва. Проте подальша динаміка галузі значною мірою залежатиме від світової кон'юнктури, врожайності буряку та того, наскільки швидко виробники зможуть адаптуватися до нових економічних умов.
Вікторія Чирва
Image by congerdesign from Pixabay