10 квітня 2025 року. Державна митна служба оприлюднила дані зовнішнього товарообігу України за перший квартал 2025 року. Він складає 28,4 млрд. доларів. Імпорт традиційно переважає над експортом: у січні–березні в країну завезли товарів на $18,5 млрд, тоді як продали за кордон лише на $9,9 млрд. Таким чином, від’ємне сальдо склало $8,6 млрд.
Три чверті імпортованої продукції — а це $13,9 млрд — підлягали оподаткуванню. Податкове навантаження на 1 кг такого імпорту становило 0,50 долара. Це сукупний середній показник, але він добре ілюструє рівень фіскального навантаження, що лягає на товаропотік.
Найбільше товарів до України в першому кварталі постачали Китай ($3,9 млрд), Польща ($1,7 млрд) і Німеччина ($1,5 млрд). Географія імпорту свідчить про те, що головні статті витрат — це не лише енергоресурси, але й техніка, електроніка, транспорт та обладнання.
У структурі ввезення найпомітніше зростання спостерігалося в категорії машин, обладнання та транспортних засобів — на суму $6,8 млрд. Цей сегмент забезпечив державному бюджету 42,3 млрд грн митних надходжень, що становить 27% загальної суми. Хімічна продукція коштувала імпортерам $3,2 млрд, а її оформлення принесло державі 25,5 млрд грн (16% митних платежів). Ще $2,5 млрд було витрачено на паливно-енергетичні товари, і саме вони дали найбільше податкових надходжень — 43,6 млрд грн, або 28% від усіх митних платежів. Разом ці три категорії охоплюють 68% загального обсягу імпорту.
На експортному напрямку ситуація виглядає скромніше. Найбільші обсяги реалізації припали на Польщу ($1,1 млрд), Італію ($680 млн) та Іспанію ($650 млн). Втім, попри стабільну присутність на ринках ЄС, структура експорту залишається вразливою: Україна вивозить переважно продовольство ($5,8 млрд), метали та вироби з них ($1,1 млрд), а також техніку й транспортні засоби ($882 млн), частка яких усе ще незначна. За три місяці 2025 року державний бюджет отримав 81,2 млн грн від експорту товарів, на які поширюється вивізне мито — порівняно невелика сума, яка відображає низький рівень оподаткування українського експорту.
Експерти зазначають, що така картина зовнішньої торгівлі вкотре підкреслює слабке місце української економіки — переважання сировинного експорту та імпортозалежність у критичних галузях. На тлі зростання внутрішнього попиту та потреб у модернізації економіки обсяги імпорту продовжують зростати. Проте експортувати більше і дорожче — не виходить. Це створює додаткове навантаження на валютний ринок, посилює залежність від міжнародної фінансової допомоги і знижує стійкість торговельного балансу загалом.
Показово, що за аналогічний період 2024 року імпорт становив $16 млрд, а експорт — $10 млрд. Тоді від’ємне сальдо складало $6 млрд — істотно менше, ніж цьогоріч. Тоді, як і зараз, левову частку імпорту становили машини, хімія та паливо, але в менших обсягах. Оподаткований імпорт досяг $13,8 млрд, а податкове навантаження було дещо нижчим — 0,49 долара на кілограм. Показники експорту продовольства у 2024 році навіть перевищували нинішні ($6,5 млрд проти $5,8 млрд), що може свідчити або про тимчасове зниження обсягів, або про несприятливу цінову кон’юнктуру. Основними партнерами рік тому також були Польща, Іспанія та Китай.
Загалом динаміка порівняння двох років демонструє: зовнішня торгівля України зростає за масштабом, але не за якістю. Поглиблення дефіциту, відсутність прориву в експорті продукції з високою доданою вартістю та нарощування критичного імпорту — це не просто суха статистика, а виклик для економічної безпеки держави.
У підсумку маємо тенденцію до нарощування імпорту при стагнації або незначному скороченні експорту. Це формує нестійкий торговельний баланс, підвищує навантаження на валютний ринок та свідчить про збереження залежності від зовнішніх поставок. Особливої уваги потребує те, що, попри репутацію аграрної країни, Україна продовжує імпортувати значні обсяги продовольства — це, зокрема, підкреслюють окремі економісти, наголошуючи на проблемах у ланцюгах внутрішньої переробки. Загалом структура зовнішньої торгівлі залишається типовою для економіки з домінуванням сировинного експорту та імпортом високотехнологічної продукції, що вимагає переосмислення стратегій розвитку виробництва та промислової політики.