25 липня 2023 року. Центр економічного відновлення оприлюднив прогноз, згідно якого неповернення вимушених біженців може коштувати економіці України 113 мільярдів доларів ВВП впродовж 10 років. Чи реально повернути вимушених мігрантів в Україну та які стимули передбачає уряд?
За приблизними підрахунками, за кордоном нині перебувають до 4,7 мільйона українців, які після початку повномасштабного вторгнення росії полишили країну. Близько півтора мільйона – це люди працездатного віку. Загалом українські біженці та внутрішньо переміщені особи становлять третину загального населення країни, яке проживало на території, яку влада контролювала до початку війни.
Деякі внутрішньо переміщені особи можуть сприяти економіці країни, проте ті, хто перебуває за кордоном, починають адаптуватися до нового місця проживання, працювати там і робити свій внесок у розвиток інших країн.
Експерти прогнозують: чим довше біженці залишаються в інших країнах, тим менша ймовірність їх повернення. А Україні конче необхідно, щоб вони поверталися на батьківщину. Якщо мільйони українських біженців не зможуть чи не побажають повернутися, частина збитків від війни буде незворотною.
За словами економіста Олександра Ісакова, 68% українських біженців складають жінки. І це зрозуміло, бо чоловіків у віці від 18 до 60 років за кордон не випускали. Тож експерт посилається на розрахунки Bloomberg Economics: нездатність переконати повернутися хоч одну з 2,8 мільйона жінок працездатного віку коштуватиме Україні 10% довоєнного валового внутрішнього продукту, а це 20 мільярдів доларів на рік при найгіршому сценарії, який переважить запропонований Європейським союзом чотирирічний пакет допомоги для України в розмірі 12,5 мільярдів євро на рік.
А от якщо вдасться переконати повернутись до України бодай половину тих, які змушені тікати від війни, це може коштувати країні близько $10 мільярдів на рік, що становитиме 5% ВВП, з урахуванням того, що деякі чоловіки та сім’ї переїжджають до жінок, які вирішили залишитися за кордоном.
“Особисто для мене перемога — це коли українські сім’ї об’єднуються в Україні, а не за кордоном”, — стверджує заступник міністра економіки Тетяна Бережна. – Тому найголовніше завдання зараз для України, для українського уряду — зробити все можливе, щоб жінки з дітьми повернулися до своїх чоловіків і об’єдналися в Україні”.
Глава українського уряду Денис Шмигаль поділився результатами досліджень, які свідчать, що 85% українців хотіли б повернутися до України після війни.
«Іншим питання є робочі місця. Усі ці люди мусять мати роботу та заробляти гроші в Україні. Тому ми ввели програми для малого та середнього бізнесу, грантові програми, легкий кредит для малого та середнього бізнесу. Розуміємо, які умови мусимо повернути українцям, маємо ідеї і концепції. В уряді працюємо над тим, щоб більше українців повернулися в Україну», – зазначив Денис Шмигаль.
А скількох працівників бракує Україні зараз і скількох не вистачатиме у найближчому майбутньому? У Міністерстві економіки підрахували, що Україні не вистачає 4,5 мільйона працівників та підприємців, необхідних для досягнення амбітної мети подвоїти розмір економіки до 2032 року.
Уряд працює над стимулами для повернення жінок до робочої сили, включаючи нове законодавство про працю, спроби зменшити гендерну різницю в оплаті праці та гранти, щоб допомогти подружжям тих, хто воює на фронті, розпочати бізнес.
Посеред літа нинішнього року провели офіційне опитування 7000 українських біженців у Німеччині. Очікуваного оптимізму не спостерігається: 44% мають намір залишитися там на кілька років, а то й назавжди. Ці показники на 5% вищі від минулорічного опитування.
Як скоротити число тих, хто вже обрав собі нове місце проживання, близько чи далеко від кордонів України? Однозначної відповіді у експертів немає. Як немає й гарантій, що вдасться переконати біженців повернутись додому, якщо війна затягнеться на невизначений термін. В ООН кажуть, що можуть знадобитися десятиліття, щоб біженці змогли повернутись на батьківщину.
Найважливіші фактори, які можуть спонукати українців повертатися – це безпека, можливість працевлаштування з гідною оплатою праці та реалізація свого потенціалу. Якщо державі вдасться забезпечити ці показники, то кількість вимушених біженців буде стрімко спадати. Та найголовніше – закінчення війни. У рейтингах різноманітних опитувань ця умова – на першому місці.
Важливе і відновлення інфраструктури та житлових будинків у містах, які були найбільше зруйновані військами рф. Люди, які походять з тих міст, готові повертатися, але їм немає куди. І поки таке відновлення відбувається, можливо, варто запропонувати цим людям якісь курси перекваліфікації чи допомогу з пошуком роботи у безпечніших містах, аби вони поверталися хоча б в інші регіони України.
Директор центру економічного відновлення, радник прем’єр-міністра Кирило Криволап наголошує, що прогнозований дефіцит робочої сили (а це від 3 до 4,5 мільйона осіб) не вдасться подолати тільки закликами до біженок повертатись до своїх берегів.
У Центрі вже підготовлені практичні рекомендації, що робити уряду для стимулювання повернення біженців. Зупинились на трьох важливих напрямках:
- комунікаційно-аналітична робота (встановлення ефективної комунікації з українцями за кордоном ще до закінчення війни);
- забезпечення базових потреб (відбудова житла та інфраструктури, створення робочих місць, високий рівень зарплат, доступ до якісної освіти та медицини);
- впровадження заохочувальних стимулів (компенсація витрат на повернення, грантові програми, доступ до житла, допомога з працевлаштування тощо).
Аналітики, які досліджують післявоєнне життя України, вважають важливим фактором і політику Євросоюзу після закінчення війни. Прораховують, чи буде якийсь стимул з боку країн ЄС для українських біженців залишатися, чи навпаки буде стимул повертатися в Україну? До речі, вже деякі країни, приміром, Швейцарія та Ірландія, тестують певні пілотні схеми щодо заохочення українських жінок повертатись додому.
Вікторія Чирва
Photo by Suhyeon Choi on Unsplash