25 березня 2024 року. Роботу українського парламенту фактично паралізовано. У березні Верховна Рада працювала не більше 8 годин. При тому, що десятки питань потребують пильного розгляду законодавчого органу. Влада й опозиція продовжують звинувачувати одна одну у зриві засідань, а народні депутати масово складають мандати. Які масштаби і причини кризи у Верховній Раді під час війни?
Про кризу, що наближається, ще на початку року попереджав голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія. Пояснив, що отримав 17 заяв про складення мандатів від представників своєї фракції. Але охочих наслідувати цей приклад вистачає і в інших фракціях. За словами джерел з усіх депутатських фракцій, левова частка нинішнього парламентського скликання була би не проти припинення своїх повноважень.
Де-юре зараз у “монобільшості” є 235 парламентарів. Однак де-факто постійно ходять на роботу 170-180 нардепів. З інших 55-65 депутатів треба виокремити 17 депутатів групи Дмитра Разумкова, які після його звільнення з посади голови Верховної Ради фактично саботують пленарні засідання.
Верховна Рада України у березні 2024 року загалом засідала три дні, а це – вісім з половиною годин, анонсовані засідання постійно скасовуються або переносяться, повідомив народний депутат від фракції Голос та військовослужбовець Роман Лозинський.
Також, за його словами, нардепи сім місяців блокують і не розглядають законопроект про підтримку сил безпеки і оборони за кошти місцевого самоврядування. Майже два роки не розглядається законопроект про позбавлення державних нагород і звань зрадників та колаборантів. Немає результативного голосування, аби позбавити мандатів депутатів місцевих рад від заборонених партій. На переконання Романа Лозинського, ці питання – своєрідний тест для парламенту, який вони у спішно провалюють. Бо усі важливі рішення, які лежать у площині важливих і резонансних, цей парламент розв’язати неспроможний.
Чому саме зараз, на третьому році повномасштабної жорстокої війни спостерігається така злочинна байдужість до ухвалення потрібних законів з боку парламентарів? Народна депутатка від «Слуг народу» Ольга Василевська-Смаглюк спробувала розставити крапки над «І».
“Депутатство перестало бути хлібною справою. Навіть ті, хто сприймав мандат як інвестицію в торгівлю майбутнім впливом, складають повноваження. Хіба це не досягнення нинішнього скликання? Недоторканість зняли, кнопкодавство побороли, лобістські ініціативи знівелювали, відповідальність за брехню в деклараціях посилили, їх зробили довічно політично значущими особами (ПЕП). Тепер бізнесменам-політикам невигідно і дуже важко. Поїхати на переговори з партнерами -дозвіл на виїзд від голови Верховної Ради. Поїхати відпочити – фігурант мальдівського скандалу. Подати правдиву декларацію – фігурант антикорупційного розслідування. Подати неправдиву – фігурант кримінального провадження. Суцільна морока. Тому очікується масовий депутатопад “.
Експерти, які аналізують парламентську кризу, відзначають, що основною причиною небажання ухвалювати потрібні для країни рішенні в умовах війни, -це гроші. Епоха “конвертів” з «дотаціями» у доларах закінчилася разом з початком повномасштабного вторгнення російських загарбників. Збіднілим депутатам стало незвично й некомфортно жити на орієнтовну тисячу доларів в місяць офіційної зарплати. Це при тому, що більшість українських пенсіонерів живуть на три тисячі гривень на місяць.
Натомість політолог Ігор Рейтерович вважає, що бажання скласти мандат пов’язане насамперед із відкриттям декларацій, адже «перед багатьма тепер постає дуже цікаве питання, як пояснювати все те, що в цих деклараціях знайдуть. Враховуючи, що вони останні два роки, фактично два роки війни, жили на одну зарплату і, за логікою, повинні були втратити у своїх якихось статках, тим більше багато з них позиціонує себе як великі волонтери чи помічники Збройним силам України, а ситуація може бути діаметрально протилежна».
Ще одна причина, яка лежить на поверхні, полягає в тому, що більшості депутатів, особливо із провладної партії, страшенно не сподобалась ідея не випускати їх у закордонні турне. І те, що відрядження контролює особисто президент Володимир Зеленський. Наразі Банкова перетворила питання перетину кордону на систему батога і пряника для своїх підлеглих. І багатьом це не до вподоби. Ба більше, обернулося саботажем у залі Верховної Ради. Який поглиблюється чи не щотижня.
Відповідно до Конституції, український парламент є повноважним за наявності не менше ніж двох третин депутатів від його конституційного складу. На практиці – не менше 300. За нинішніх тенденціях у парламенті ніхто не дасть гарантії, що через певний час депутатів не залишиться менше цієї кількості.
“У нас ніде не прописано, що ми робимо під час війни, якщо парламент стає неспроможним або неповноважним. І це суттєва загроза. Під час воєнного стану Україна не може провести демократичні парламентські вибори, які б за нормальних умов мали вже відбутися у жовтні 2023 року. Фактично Верховна Рада тепер діє в умовах подовжених повноважень, але наскільки це все затягнеться, невідомо”, – заявляє член правління Центру політико-правових реформ, експерт з виборчого законодавства Юлія Кириченко.
Вона звернула увагу на те, що у законодавстві прописано лише те, що нинішній склад парламенту має працювати до першої сесії Верховної Ради наступного скликання, яка буде обрана після завершення війни. Але коли закінчиться війна, невідомо. І зменшення кількості депутатів рано чи пізно може стати для України проблемою. Бо вже зараз в українському парламенті історично мінімальна кількість народних депутатів, усього 401 замість 450.
Це підтвердив і голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Аби якось відвернути уваги від кризи у ВР очільник парламенту сказав буквально таке:
«Я дуже хочу, щоб політичні якісь речі, політичні міжусобиці залишили для мирного часу. Парламент завжди був місцем для дискусії, але в період війни мені здається, що парламент повинен стати майданчиком єдності та демонстрації єдності усьому суспільству».
Вікторія Чирва