22 серпня 2023 року. Національне агентство із запобігання корупції анонсувало спеціальний портал. На цьому ресурсі громадяни зможуть анонімно надсилати повідомлення про корупцію в їхніх компаніях, які розглядатимуть керівники та уповноважені НАЗК, НАБУ, ДБР та Нацполіція. І отримувати за це винагороду.
Про це заявив очільник агентства Олександр Новіков. Він уточнив, що гроші виплачуватимуть після відповідного рішення суду. Сума становитиме 10% від предмета корупційного правопорушення, але не більш ніж 14 млн грн.
Поки що викривачі корупції в Україні не отримували винагороди. Але у ВАКС вже проходять слухання з провадження, за результатами якого у разі обвинувального вироку НАЗК готова виплатити першу винагороду за викриття. Чи стимулюватиме це українців повідомляти про корупційні схеми у компанії, де вони працюють? Чи багато хто ризикне свідчити про кричущі порушення?
Експерти стверджують: одного запевнення глави НАЗК, що портал буде «найсучаснішим у світі», замало. Потрібна деталізація такої заяви. Юридичний радник Transparency International Ukraine Олександр Калітенко наполягає на важливості побудови фундаменту інституту викривача. «Потенційного викривача цікавить, чи буде він потерпати від дискримінації та цькування на роботі? Чи випишуть догану або взагалі звільнять з вовчим квитком? Варто застосовувати широкий підхід, аби кожен мав змогу почувати себе безпечно, повідомляючи будь-яку інформацію, а тим більше про корупцію»,- зауважує експерт.
У суспільстві поки що однозначного ставлення до викривачів немає. Їх продовжують називати «стукачами», наклепниками, шпигунами, «щурами» тощо. До слова, у міжнародному та українському праві поняття “викривач” різні. У міжнародній практиці викривач — це людина, яка надає інформацію про незаконну діяльність, про те, що шкодить суспільним інтересам. Тобто це широкий спектр інформації, визнаної суспільно необхідною. В Україні це поки що обмежується лише корупцією. Іншими словами, викривач – це лише той, хто інформує про можливі факти корупційних чи пов’язаних з корупцією правопорушень.
Буквально днями Національне агентство з питань запобігання корупції роз’яснило, кого НАЗК вважає викривачем. За інформацією Агентства, викривач – це фізична особа, яка:
- володіє інформацією про можливі факти корупційних правопорушень – фактичними даними, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення та особу, яка вчинила правопорушення;
- переконана у достовірності цієї інформації;
- отримала цю інформацію під час трудової, професійної, господарської, громадської, наукової діяльності, проходження служби чи навчання.
Якщо бодай хоча б одна з цих умов не виконана, особа не може вважатися викривачем, і НАЗК не буде розглядати повідомлення від неї як від викривача.
Втім, у викривачів в Україні, навіть до повноцінного запуску платформи анонімних повідомлень про корупційні схеми, вже є певні здобутки. Саме від небайдужих суспільство дізналося про шалені фінансові оборудки під час війни у столиці. Одна з районних державних адміністрацій через публічні закупівлі вирішила придбати для укриттів барабани на суму майже у 900 тис. грн, а київський ліцей «Зміна» – багатофункціональну сковорідку за 725,7 тис. грн. Викрито й масштабні схеми нарахування «бойових». Співробітникам СБУ про такі факти стало відомо з анонімних повідомлень викривачів.
«Якщо у суспільстві будуть викривачі, то потенційний корупціонер тричі подумає, вдаватись йому до корупції чи ні. Бо коли викривачів немає, то він покладається на мовчання, що ніхто про нього нічого не скаже. Мовляв, можна робити все, що заманеться, приховувати це, і покарання не буде. До речі, щодо міжнародної практики: від аудиторів можна дізнатись про 14% зловживань, а від викривачів — до 40%. І це тому, що викривач знає “кухню” зсередини, а аудитор приходить ззовні»,- переконаний адміністративний директор Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції ACREC Андрій Білецький.
Дехто категорично проти появи в Україні платформи викривачів. Мовляв, виносити сміття з хати – точно не на часі. «Навіть серед депутатів немає спільної думки щодо статусу викривача, – стверджує Ярослав Юрчишин, перший заступник голови комітету ВР з питань антикорупційної політики. – Чимало людей кажуть, що це повернення до сталінських часів. І не розуміють різниці між викривачем і «стукачем». А різниця значна. Викривач — це людина, яка протидіє корупції, запобігає розкраданню бюджетних коштів, тобто діє в інтересах народу. Стукач — це людина, яка робить наклеп на іншу з певним політичним підтекстом. Тому викривачів потрібно захищати, стукачів-наклепників — притягати до відповідальності».
Народний депутат «Голосу», перший заступник голови Комітету з питань правоохоронної діяльності Андрій Осадчук переконаний, що існування викривачів триматиме всіх у тонусі. «Люди розумітимуть, що будь-які правопорушення їм вчиняти невигідно, бо поруч є ті, хто про це дізнаються і розкажуть іншим. Так ми виведемо нові стандарти поведінки не лише в органах влади, а й, сподіваюся, загалом у будь-яких структурах», – вважає депутат.
Як система працюватиме на практиці, зможемо дізнатися зовсім скоро: запуск платформи відбудеться вже у вересні поточного року.
Вікторія Чирва
Photo by Rohit Tandon on Unsplash