16 липня 2026 року. Формування нового уряду несподівано опинилося під загрозою. Верховна Рада призначила прем’єр-міністром Сергія Корецького, однак далі голосування забуксувало. Причиною став міністр оборони Михайло Федоров.
Заява про відставку Михайла Федорова викликала неабиякий резонанс у суспільстві: у Києві та багатьох інших містах України відбулися акції протесту проти можливого звільнення міністра оборони. Навряд чи за останні роки можна пригадати інший випадок, коли українці масово виходили на вулиці не проти призначення чиновника, а навпаки – вимагали залишити його на посаді. Найближчою аналогією можна назвати "картонковий Майдан" у липні минулого року, коли суспільство виступило проти обмеження повноважень НАБУ. В обох випадках люди протестували не через персоналії, а через страх втратити те, що вони вважали важливими реформами: тоді – антикорупційну інфраструктуру, тепер – про зміни у Міністерстві оборони, які, на переконання учасників акцій, можуть визначити не лише темпи реформування армії, а й здатність України вистояти у війні.
Політична криза швидко перекинулася й на парламент. За інформацією українських ЗМІ та народних депутатів, на посаду міністра оборони розглядалася кандидатура чинного глави МВС Ігоря Клименка. Однак невдовзі з'явилися повідомлення, що він відмовився очолити оборонне відомство. У результаті голосування за нового міністра було відкладене, а питання про подальшу долю Федорова знову стало відкритим. Не виключено, що за такого розвитку подій він може навіть зберегти свою посаду.
Сам Михайло Федоров уперше після появи інформації про можливу відставку вийшов до журналістів. Напередодні він уже опублікував великий допис, у якому підбив підсумки перших шести місяців роботи на посаді. Пресконференція стала логічним продовженням цієї розмови – міністр спробував пояснити не лише те, що вдалося зробити, а й чому частина реформ так і не була завершена.
За словами Федорова, за цей час команді вдалося повністю перебудувати систему оборонних закупівель, запустити платформу Brave1 Market, реформувати забезпечення підрозділів безпілотниками, створити Центр оборонного штучного інтелекту, Трофейну лабораторію для вивчення російської техніки, розширити підтримку українських виробників зброї, прискорити розвиток ракетної програми та масштабувати виробництво далекобійних дронів. Окремо він згадав контракти на системи Patriot, просування проєкту закупівлі винищувачів Gripen, нові механізми фінансування оборонної промисловості та підтримку інноваційних розробок.
Втім, значно більше уваги Федоров приділив тому, що так і не вдалося реалізувати. За його словами, багато реформ наштовхнулися на шалений опір системи: погодження окремих рішень займає місяці, корпусна система управління досі не запрацювала повною мірою, ефективні підрозділи не завжди отримують ресурси відповідно до своїх результатів, а бюрократія часто виявляється сильнішою за потреби фронту.
Серед ключових завдань, які міністр вважає незавершеними, він назвав реформу військового управління, створення сучасної Академії війни, розвиток дроно-штурмових військ, ширше використання штучного інтелекту та новий підхід до відповідальності командування.
Саме ці незавершені реформи, за словами самого Федорова, і стали предметом найгостріших дискусій усередині оборонного відомства. Останні кілька місяців навколо них фактично точилося протистояння між цивільним керівництвом Міністерства оборони та військовим командуванням – тобто, головнокомандувачем Олександром Сирським. Про напружені стосунки між Міноборони та Генштабом говорили вже кілька місяців. І Михайло Федоров, і головнокомандувач Олександр Сирський публічно заперечували особистий конфлікт, однак визнавали наявність серйозних робочих розбіжностей щодо реформ та розподілу повноважень.
Після оголошення про відставку міністра про існування цього конфлікту вперше публічно заговорив і президент Володимир Зеленський. За його словами, суперечності між Міністерством оборони та Генеральним штабом були настільки глибокими, що без його особистої участі сторони навіть не сідали за стіл переговорів.
«Без мене вони не сідають. А вони повинні працювати самі – щоденно, постійно», - заявив глава держави. Водночас Зеленський наголосив, що під час війни президент не повинен ставати на чийсь бік, але визнав: сторони так і не змогли знайти спільну мову.
Однак прихильники Федорова вважають, що президент у цьому конфлікті все-таки став на бік військового командування, і саме це стало причиною відставки міністра оборони. Натомість у публічному просторі переважають оцінки саме на підтримку Михайла Федорова. Найм'якіший епітет, яким критики характеризують рішення президента, - "велика помилка". На думку багатьох військових, журналістів, громадських діячів і блогерів, заміна ефективного міністра під час війни послаблює оборонне відомство, а отже, може зіграти на користь ворога.
Так, військовослужбовець Кирило Сазонов, який одним із перших відреагував на ситуацію, зазначив, що попри те, що Федоров не був ідеальним міністром і не встиг вирішити всіх проблем, він був ефективним керівником, який розпочав реальні зміни в Міністерстві оборони. Саме тому, переконаний Сазонов, його відставка під час війни є помилкою, наслідки якої ще доведеться оцінити.
Аналітичний проект "Ціна держави" назвав відставку Федорова перемогою радянської військової бюрократії над реформами. Автори вважають, що президент пожертвував цивільним реформатором, зберігши систему, яка й породила конфлікт. На їхню думку, якщо Україна втратить темп технологічної трансформації армії та повернеться до старої моделі управління, у країни з'являється реальна перспектива програти війну Росії.
Своєю чергою голова правління громадянської мережі "Опора" Ольга Айвазовська зробила, мабуть, найцікавіший політичний висновок дня. На її думку, намагаючись звільнити Федорова, Банкова фактично сама створила нового політичного гравця. Якщо раніше він залишався насамперед технократом і менеджером, то тепер отримав власний політичний голос і широку суспільну підтримку.
Наразі відомо, що новий прем’єр-міністр Сергій Корецький подав до Верховної Ради перелік міністрів свого уряду. В ньому бракує лише двох прізвищ – міністра закордонних справ та міністра оборони. За Конституцією їх пропонує президент, а не прем'єр-міністр. Це означає, що рішення щодо майбутнього Михайла Федорова ще не ухвалене остаточно і саме Банкова зберігає головну кадрову інтригу нового уряду.
Вікторія Чирва