Попри повномасштабну війну, Україна залишається цікавою для іноземного бізнесу. Водночас інвестори очікують не стільки пільг чи особливих умов, скільки передбачуваності, верховенства права та якісного діалогу з державою. У січні 2026 року Раду бізнес-омбудсмена України очолила Анка Фельдгузен, яка добре знає нашу країну: у 2019–2023 роках вона була послом Німеччини в Україні, а загалом працює з українською тематикою понад 30 років.
В ексклюзивному інтерв’ю для eDialog пані Анка розповіла про проблеми польських компаній в Україні, роль малого і середнього бізнесу у відбудові, а також – про виклики та зміни, які відбуваються в українському суспільстві.
- Пані Анко, польський бізнес сьогодні залишається одним із найактивніших іноземних партнерів України. Які проблеми польські компанії в Україні порушують найчастіше і що за останні роки реально вдалося змінити?
- Ми маємо не так багато скарг від польських компаній. Згідно з нашою статистикою звернення іноземного бізнесу традиційно перебувають на рівні 13%. Водночас ті скарги від польського бізнесу, що ми маємо в роботі у 2026 році, стосуються податкових перевірок, затримки відшкодування ПДВ та процесуальних порушень з боку правоохоронних органів. Нам найкраще вдається працювати зі скаргами щодо податкових та митних питань. Ми працюємо у форматі Експертних груп з податковою і митною службами, на яких нам вдається досягати результатів для скаржників.
- Польські підприємці часто кажуть, що готові працювати в Україні, але хочуть зрозумілих гарантій захисту інвестицій. Що сьогодні може стати для них головним аргументом «за», попри всі ризики війни?
- Попри триваюче повномасштабне вторгнення Росії, Україна має великий попит на нові рішення, партнерства, технології та інвестиції у багатьох сферах – від інфраструктури й енергетики до логістики, переробки та виробництва. Україна поступово наближає своє законодавство до стандартів ЄС, наслідком якого має бути перехід до передбачуваного середовища, що буде зрозумілим і для міжнародного бізнесу. Для польських компаній це також можливість працювати на близькому та добре зрозумілому ринку, де вже існують тісні економічні та людські зв’язки між країнами. Окремо важливо зазначити, що навіть під час війни український бізнес демонструє високу стійкість і здатність адаптуватися. Це показує, що українська економіка продовжує працювати й розвиватися і готова до нових партнерств.
- Одна з головних тем сьогодні – післявоєнна відбудова України та залучення інвестицій. Але інвестор насамперед оцінює не декларації, а правила гри. Чи можете ви назвати три речі, які сьогодні найбільше стримують прихід великого європейського бізнесу до України?
- Якщо говорити про три ключові фактори, які сьогодні стримують прихід великого європейського бізнесу до України, то це, по-перше, безпекові ризики та відсутність достатніх механізмів їх страхування. По-друге – непослідовність регуляторної практики та різне трактування правил державними органами. І по-третє – недостатній рівень прогнозованості та комунікації з бізнесом при ухваленні рішень, які впливають на інвестиційний клімат. Інвестори готові працювати навіть у складних умовах, якщо бачать зрозумілі правила гри, професійний діалог із державою та реальні механізми захисту своїх прав. Саме тому сьогодні для України критично важливо посилювати верховенство права, забезпечувати стабільність регуляторного середовища та будувати довіру між державою і бізнесом.
- Чи бачите ви зміну ставлення української державної системи до бізнесу під час війни? Де держава стала більш партнерською, а де, навпаки, посилилися старі проблеми – корупція, бюрократія, тиск, непередбачуваність?
- Я спостерігаю за Україною вже тридцять років і можу стверджувати, що діалог держави з бізнесом покращився. Особливо ми бачимо це на прикладі взаємодії податкової служби з платниками. Регулярні зустрічі з бізнесом, запровадження комунікаційних платформ, офісів податкових консультантів і зрештою впровадження наших рекомендацій призвели до зменшення випадків блокування податкових накладних, що свідчить про поступ в податковій сфері.
Водночас підприємці все ще стикаються з необґрунтованими перевірками та процесуальними зловживаннями з боку правоохоронних органів, які можуть суттєво впливати на їхню діяльність, створюють відчуття надмірного контролю, а подекуди й тиску. Тож важливим є перехід до системних змін. Інвестори та підприємці оцінюють не наміри, а практику.
- А якщо говорити про малий і середній бізнес, яке значення вони мають для української економіки – її відбудови та деолігархізації?
- Український малий та середній бізнес є рушійною силою відбудови. Адже він здатний швидко запускати нові проекти, брати участь у відновленні інфраструктури, розвитку виробництва та впровадженні інновацій. Крім того, український МСБ уже довів свою здатність працювати в умовах невизначеності та брати на себе відповідальність за розвиток країни.
Проте, щоб малий та середній бізнес залучався до відновлення країни, необхідно забезпечити відповідні умови. Критично важливими є доступ до фінансування, прогнозована податкова політика та регуляторного середовища в цілому, ефективна робота судової системи, доступ до публічних закупівель та захист прав власності.
- Чи є у вас розуміння, що Україна поступово переходить від моделі “країни дешевої робочої сили” до моделі країни з сильною інженерною, технологічною та оборонною експертизою? Чи бачить це європейський бізнес?
- Україна дійсно почала рухатись в бік економіки з високою доданою вартістю та сильною експертизою. Ми бачимо як дедалі більше проявляються нові сфери, такі як технології та оборона. Європейський бізнес це вже помічає, але поки що не завжди повною мірою усвідомлює масштаб змін. Багато чого водночас залежить від того, наскільки швидко держава і ринок зможуть закріпити ці конкурентні переваги інституційно.
На сьогодні великим викликом є питання кадрів. Державі сьогодні потрібно думати над тим, як створити привабливі умови не лише для бізнесу, а й громадян, аби заохотити їх повернутись і долучитись до процесів відбудови.
- Ви багато років спостерігаєте за Україною. Що, на вашу думку, є найбільш недооціненою зміною в українському суспільстві та бізнес-середовищі після 2022 року?
- Думаю, швидкість, із якою Україна адаптувалася до умов війни, зокрема й у бізнес-сфері, вже широко визнана. Водночас можливо, досі недооціненим залишається вплив, який матимуть ветерани після свого повернення. Вони принесуть із собою зовсім інший набір навичок – незвичний для інших країн, і це також стане викликом для України.
- І наостанок: що вас сьогодні найбільше дивує в Україні – вже не як дипломатку чи бізнес-омбудсмена, а як людину, яка багато років працює поруч із українцями?
- Мене й надалі вражають щедрість і сердечність українців. Навіть за найскладніших обставин вони готові допомогти, якщо ви цього потребуєте. Це неймовірне відчуття солідарності, яке також допомагає мені жити в Україні під час війни.
Бесіду вела Вікторія Чирва