30 січня 2024 року. У Міненерго анонсують будівництво чотирьох нових атомних реакторів, щоб компенсувати втрачені через війну з РФ енергетичні потужності. Всі реактори будуть побудовані на Хмельницькій АЕС. Міністр енергетики Герман Галущенко прогнозує отримання перших результатів через два з половиною роки. Однак не всі поділяють оптимізм посадовця.
Наразі три АЕС на підконтрольній Україні території забезпечують понад 55% потреб країни в електроенергії, однак Київ налаштований розширити цей сектор, щоб компенсувати тимчасову втрату Запорізької АЕС, найбільшої атомної станції в Європі. У разу реалізації амбітного проекту Хмельницька АЕС відбере пальму першості в окупованої Запорізької АЕС.
Загалом за роки незалежності в Україні було побудовано три нові атомні реактори – по одному на Запорізькій, Хмельницькій і Рівненській АЕС. Будівництво 3-го і 4-го реакторів Хмельницької АЕС розпочали ще в 1980-х роках, але згодом заморозили. І зараз, попри війну, влада береться не тільки його відновити, а й розширити до чотирьох одиниць, побудувавши п’ятий і шостий реактори.
Два блоки з реакторами базуватимуться на обладнанні російського виробництва, яке Україна має намір імпортувати з Болгарії, інші два використовуватимуть західні технології виробника енергетичного обладнання Westinghouse. Наприкінці грудня компанія перемогла у тендері “Енергоатома” на закупівлю обладнання для будівництва п’ятого реактора Хмельницької АЕС за 437 млн дол.
“За ці гроші купили обладнання всього реакторного острова для одного енергоблоку, яке вже виготовлене та знаходиться у США. Воно призначалось для АЕС у Південній Кароліні, яка не була добудована, але ми змогли домовитись про його купівлю зі знижкою 50%», – пояснює голова “Енергоатому” Петро Котін.
Низка експертів проаналізували, у скільки обійдеться будівництво нових реакторів, якщо загальна вартість спорудження одного блоку становить близько 5 мільярдів доларів. В компанії «Енергоатом» повідомили, що джерелом фінансування будуть власні кошти, гроші іноземних банків та фінансових установ. Наразі ведуться перемовини з одним із банків США для фінансування будівництва.
Фахівці у галузі енергетики досить неоднозначно ставляться до втілення ідеї про «нову найбільшу АЕС в Європі». Хоча й не відкидають, що про Запорізьку АЕС можна забути. При звільненні ЗАЕС, разом з генерацією Україна одночасно поверне й величезний обсяг споживання на тих територіях. А у разі відступу з Енергодару окупанти зроблять все, щоб ця станція повернулась українцям максимально непридатною для роботи. За найбільш оптимістичного сценарію, після повернення ЗАЕС відновити її роботу вдасться за 2-3 роки, а за песимістичного – взагалі ніколи.
В експертному середовищі розпочались дискусії щодо планів побудови нових реакторів. І ось чому. Після масштабних атак на енергетичну інфраструктуру Україна оголосила про намір розподіленої генерації, аби зробити енергосистему максимально децентралізованою, а отже – менш вразливою для ракет та дронів ворога.
Скидається на те, що будівництво найбільшої атомної станції йде всупереч раніше запланованим обіцянкам, стверджують енергетичні аналітики.
Суспільство загалом непокоїть думка, чи можливо взагалі реалізувати такий масштабний проект в оголошені стислі терміни та ще й у країні, яка протистоїть російській агресії? Попри песимізм частки громадськості, у Міненерго та “Енергоатомі” стверджують, що терміни не порушать, зважаючи на зацікавленість у проекті американців. Адже для США будівництво Україною енергоблоків за американською технологією – своєрідний геополітичний проект.
За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, для будівництва блоків АЕС на території України необхідно мати низку дозволів, затверджених нормативних документів на законодавчому рівні, а саме, Кабінету міністрів. Зважаючи на те, як «оперативно» уряд вирішує ті чи інші питання, проект може зависнути на невизначений термін.
«Мені важко сказати, на що розраховує “Енергоатом”? Не всі нормативні документи затверджені, не ухвалено рішення з точки зору безпеки», пояснює Омельченко.
Із директором енергетичних програм Центру Разумкова погоджується експерт з атомної енергетики Ольга Кошарна.
“Потрібно пройти певні процедури і, головне, знайти інвестиції для будівництва, адже АЕС вимагають великих капітальних вкладень на етапі будівництва. І це проблема, з урахуванням того, що НАЕК “Енергоатом” за кращих часів виробляв до 90 млрд кВт-год на рік, то зараз — 52 млрд КВт-год. І ще є обов’язки. У компанії немає вільних коштів. Ба більше, “Енергоатом” заборгував “Укренерго” і різним суб’єктам ринку”, — додала вона.
Та навіть не пошук фінансів може стримати будівництво найбільшої в Європі атомної. Спорудження ядерних реакторів вимагає проходження величезної кількості бюрократичних інстанцій та отримання усіх необхідних документів та узгоджень. Найперше – розробка техніко-економічного обґрунтування та його погодження профільним регулятором та центральними органами виконавчої влади. Необхідно також провести десятки, а то й сотні консультацій з сусідніми державами за Конвенцією про оцінку впливу на довкілля. Розробка та ухвалення закону про розміщення та будівництво бодай одного енергоблоку займе тривалий час.
Профільні експерти переконують, що на це можуть піти роки, тож заяву міністра енергетики Германа Галущенка поки що оцінюють як оптимістичну фантазію.
Вікторія Чирва
Photo by Kilian Karger on Unsplash