19 липня 2023 року. Оголошена росією зупинка зернової угоди, яка дозволяла експортувати українське зерно з чорноморських портів, викликала гнівну реакцію всього світу. Україна готує план Б.
Як відомо, зернова угода, укладена 22 липня 2022 року за посередництва Реджепа Ердогана та ООН, передбачала вивезення зернових із трьох українських портів («Одеси», «Чорноморська» та «Південного»). Україні зернова угода дала можливість експортувати 32,9 млн т сільськогосподарської продукції, зокрема понад 250 тисяч т зерна Ефіопії та Ємену, 130 тисяч т – Афганістану, понад 50 тисяч т – Сомалі. Як наслідок, за рік ціни на зерно у світі знизилися на 23%, що також сприяло бідним країнам Африки.
Позиція рф завдала відчутного удару по економіці України та може призвести до світового зростання цін на продовольство, особливо в найбідніших країнах. Однак, переконують експерти, не все так критично, як було 24 лютого 2022 року.
По-перше, про остаточний вихід росії з Чорноморської зернової ініціативи говорити зарано, адже не виключено, що після серпневої зустрічі путіна й Ердогана все може змінитися. ООН вже натякає на деякі компроміси для продовження путіним зернової угоди. Тож кремль в обмін на поступки може погодитись на «жест доброї волі».
По-друге, президент України Володимир Зеленський запропонував Туреччині та ООН продовжувати використання чорноморського коридору для експорту української агропродукції у тристоронньому форматі без згоди росії. Остаточне рішення за Туреччиною, яка має дати добро на запуск кораблів у свої води.
По-третє, США та партнери розглядатимуть й інші варіанти експорту українського зерна на світовий ринок, враховуючи вивіз залізницею та автомобільним транспортом.
Альтернативні маршрути не здатні повністю компенсувати перевезення Чорним морем. Адже цьогорічний експортний потенціал України оцінюють у майже 50 млн т, а річна пропускна спроможність Євросоюзу становить тільки 12 млн т на рік.
Голова Української асоціації аграрного експорту Дмитро Крошка зазначив, що окрім залізничної колії до кордонів України та автоперевезень, можуть задіяти річкову логістику на Дунаї, яка запрацювала нинішнього року. Насамперед йдеться про річкові термінали та сухі порти, так звані елеватори.
До того ж, сезон українського експорту зерна ще не розпочався, оскільки наразі йде збір озимих і ярих культур, тож є час для пошуку і впровадження альтернативних шляхів. І до формування так званого плану Б залучено чимало експертів, які детально вивчатимуть вплив на економіку України.
Наразі на українському ринку залишається всього 9 млн т перехідних залишків зерна, які не вдалося експортувати минулого сезону. Місця для них достатньо. За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, потужностей вистачає для зберігання 44 млн т збіжжя.
Другий оптимістичний момент полягає в тому, що потужності залізниці, автотранспорту та дунайських портів за рік істотно зросли. Залізниця може возити понад 1 млн т зерна на місяць, автівки – понад 600 тис т. Дунайські порти вже експортують понад 2 млн т за місяць, і можуть вийти на показник у 3 млн т. Це підтверджує голова Української зернової асоціації Микола Горбачов.
Дещо погіршують ситуацію обмеження на експорт українського зерна, які після протестів місцевих фермерів ввели п’ять країн ЄС, зокрема Польща та Угорщина. Однак заборона діятиме тільки до 15 вересня нинішнього року.
Пауза у зерновому коридорі однозначно вплине і на бюджет України, адже якщо національний експортер не зможе вивезти продукцію, то він не отримає за це грошей. Відбудеться зменшення валютної виручки бюджету.
Ольга Трофімцева, посол з особливих доручень МЗС, констатує: «Це втрати для України досить серйозні. Якщо взагалі зупиняється експорт з портів «Великої Одеси», то це зменшене надходження або непрямі втрати десь близько 500 мільйонів доларів на місяць для українського агроекспорту».
До великої війни Україна очолювала світові об’єми експорту соняшника, в продажах кукурудзи посідала друге місце, ячменю – третє, забезпечуючи також десяту частину глобальних потреб у пшениці. За даними Всесвітньої продовольчої програми, української агропродукції вистачало, щоб нагодувати ще десять країн із кількістю населення як в Україні.
Залишається іще один варіант – відвоювати морські порти. Над цим працює українська влада та ЗСУ. Адже море було й залишається критично важливим для роботи вітчизняного ринку.
По-перше, ані залізниця, ані Дунай не можуть зрівнятися обсягами перевезення морем. Одне “морське” судно дорівнює п’ятьом “річковим”.
По-друге, море – найдешевший транспортний шлях. Великі обсяги експорту дозволяють зменшити вартість логістики на тонні, і навіть з простоями у чергах на Босфорі море залишалося значно дешевшим за Дунайські порти, а тим більше – залізницю чи автотранспорт. Аналітики поділились своїми розрахунками: що дорожча логістика, тим менше коштів отримують аграрії, і тим менше ресурсів на наступну сівбу у них залишається. А це означає відсутність коштів на добрива, насіння, пальне та оплату праці.
Обговорюючи різні варіанти виходу з зернової кризи, очільник МЗС Дмитро Кулеба заявив: «Найкращий з усіх можливих план В – просто викинути росіян з України, зняти блокаду портів, повернути Україні Крим і прибрати будь-яку загрозу морським торговельним шляхам в акваторії Чорного моря. І насправді, як би ми не працювали над планом А і планом Б, поки не буде реалізований план В, у росії залишатимуться інструменти шантажу”.
Вікторія Чирва
Photo by Jon Tyson on Unsplash