Скандал в українській кіноіндустрії

Фінансує кінопродукцію українського виробництва Державне агентство України з питань кіно (Держкіно). Цьогоріч було агентство підписало з компаніями-виробниками контрактів на суму 191,44 млн грн. Журналісти, які докладно дослідили тему, з’ясували, що найбільше державне фінансування дісталося таким компаніям та фільмам:

• ТОВ “Спільна Перемога Продакшн” на виробництво стрічки “Глухомань” – 25 млн грн при загальному бюджеті у 31,2 млн грн;
• ТОВ “Солар Медіа Інтертейнмент” на фільм “Її очима” – 24,96 млн грн із закладених 31,2 млн грн;
• ТОВ “Зет Пікчерз” на стрічку “140 децибелів тиші” – 20 млн грн (100% держфінансування);
• ТОВ “Ріал Пікчерс” на фільм “Мій юний принц” – 20 млн грн із необхідних 25 млн грн;
• ТОВ “Форм Філмз” на стрічку “Орталан” – 20 млн грн із закладених 25 млн грн.

Журналісти зазначають, що ТОВ «Спільна Перемога Продакшн», яке отримало з бюджету 25 млн грн, має впливове лобі в Раді з державної підтримки кінематографії, адже є органом, який своїм рішенням затверджує переможців для надання державної підтримки.

Одним зі співвласників цього ТОВ є Артем Колюбаєв, який також є співвласником продакшену “Ама віжн”. Кінцевим бенефіціаром «Ама віжн» є Андрій Єрмак. Також голова Офісу президента може мати опосередкований зв’язок з іще одним учасником відбору – київську компанію “Грейд М”, яка отримала від «Держкіно» згоду на держфінансування у розмірі 19,98 млн своєї стрічки «Лайфер». Засновник фірми – Максим Лещенко, у 2017 році знімав фільм «Правило бою», а продюсером виступив Єрмак. Саме Лещенко, Колюбаєв і Єрмак створили фірму «Ама Віжн», і досі є партнерами по кінобізнесу.

Підозри у корупції та несправедливому розподілі коштів лише поглиблюють і без того безрадісне становище українського кіно, яке значно погіршилося з початком війни.

 У бюджеті на 2022 рік на кіно було передбачено 1,6 млрд грн. Але після повномасштабного вторгнення він був секвестрований і зменшений у 14 разів. За словами виконавчого директора Української кіноакадемії та генерального директора Одеського міжнародного кінофестивалю Анни Мачух, наразі українські кінематографісти змушені шукати фінансову підтримку у іноземних колег, фондів та організацій.

«Війна відкрила ще більше шляхів для України в світ та Європу, зокрема для кіно. Сьогодні наші фільми та проєкти є практично на кожній міжнародній платформі. Багато фестивалів роблять спеціальні програми з українськими фільмами. Наше кіно стало доступнішим для міжнародного глядача», – сказала Мачух.

За її словами, міжнародні партнери готові не лише дивитися і фінансувати українське кіно, а й брати безпосередню участь у зйомках. Така синергія дасть позитивний ефект для розвитку стрічок українського виробництва. Вже зараз є помітний прогрес у зйомках документальних фільмів, в яких Україна традиційно є сильною.

«Згодом почнуть з’являтися й ігрові стрічки з рефлексією на сучасні події. Але поряд з фільмами воєнної тематики слід очікувати й інше кіно. Зокрема й комедії. Адже сміх – доступна розрада й метод зняття психологічного тиску, який зараз переживають всі українці», – каже Мачух.

Частина фільмів вже зняті та навіть зривають овації на престижних фестивалях – наприклад, трагікомічна стрічка Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург», який був представлений на 79 Венеційському кінофестивалі. Нещодавно у прокат вийшов фільм «Снайпер. Білий ворон», який розповідає про вчителя з Горлівки, котрий після початку війни на Донбасі у 2014 році взяв зброю і пішов вбивати ворогів.

Спеціалісти стверджують, що українські фільми сьогодні представлені на кожній міжнародній платформі. Це особливо важливо, враховуючи, що все більше країн бойкотують російське кіно та кіноіндустрію, тому Україна зараз має шанс зайняти цю вільну нішу та довести свою конкурентоспроможність у світі.

Не дивно, що стрімінговий ресурс Netflix придбав права на показ 16 фільмів українського виробництва. Зокрема, «Дике поле», «Носоріг», «Зустріч однокласників», «Бурштинові копи», «Скажене весілля» та інші. У грудні на Netflix очікується прем’єра стрічки «Снайпер. Білий ворон».

Вікторія Чирва