1 жовтня 2022 року. Заява Володимира Зеленського про те, що Україна подає заявку до НАТО про вступ за пришвидшеною процедурою, для багатьох стала несподіваною. Втім, не варто тішитися ілюзіями: до реального членства в Альянсі може пройти чимало часу.
Свою заяву Володимир Зеленський проголошував у той же день, що й у москві «святкували» проведення фейкових референдумів у східних регіонах України, яке нібито дало право росії анексувати чотири області. Власне, цей «кремлівський шабаш», мабуть, і став додатковим поштовхом для української сторони поквапити західних партнерів.
Українські експерти відреагували на заяву Зеленського зі стриманим оптимізмом. Всі розуміють, що ніхто не прийме Україну до Альянсу вже завтра – це складна процедура, навіть якщо опустити традиційний для входження до НАТО ПДЧ.
На думку політолога Віктора Тарана, це був однозначно сильний дипломатичний хід з боку України.
«Це одразу переводить будь-яку подальшу агресію з боку росії на принципово інший рівень протистояння. Звісно, нас одразу не візьмуть. Але ймовірно як мінімум нададуть безпекову ядерну парасольку. Ну і ситуація для подачі заявки зараз більш ніж сприятлива: понад 70% українців підтримують членство в НАТО. ЗСУ пишається весь світ. Та і воюємо ми вже значною мірою зброєю країн НАТО», – переконаний Таран.
Одразу після заяви Зеленського прес-конференцію провів генсек НАТО Єнс Столтенберг. Він висловився традиційно обережно, наголошуючи на тому, що це має бути консенсус 30 країн.
За словами політолога Олексія Голобуцького, російська пропаганда сприйняла мляву заяву Столтенберга як поступку НАТО, «зміна кордонів де-факто визнана», «це був білий прапор НАТО». Натомість є і плюси: на думку Голобуцького, Україна може розраховувати на посилення військової допомоги з боку НАТО.
Втім, журналіст і політолог Віталій Портников підкреслив, що Столтенберг – це не той чиновник, який може приймати рішення щодо розширення Альянсу, адже це є результатом консенсусу всіх країн-членів. Він нагадав, що під час розгляду заявки Швеції та Фінляндії проти виступив президент Туреччини, і довелося переконувати його, щоб ця країна не вводила вето.
«Не сумніваюся, що в українському питанні буде чимало країн-членів, які підтримують ідею пришвидшеного вступу України до НАТО. Але будуть і лідери таких країн, які будуть вважати, що пришвидшений вступ країни, на території якої продовжуються бойові дії, та ще з ворожою країною, яка має значний арсенал, є серйозною проблемою для безпеки самого Альянсу», – підкреслив Портников.
При цьому він не вважає, що двері НАТО надовго будуть зачинені для України. І в цьому також можна спиратися на досвід Швеції і Фінляндії – всі бачили, наскільки серйозними були перемовини з президентом Туреччини, коли мова йшла про зняття вето.
«Зараз багато чого залежатиме як від позиції провідних країн-членів НАТО, так і від здатності України професійно і ефективно провести перемовини з лідерами тих країн, які будуть висловлювати сумніви щодо імовірного приєднання України до Північно-Атлантичного Альянсу», – заявив Портников.
Експерти зауважують, що наразі Україна, якій росія погрожує ядерною зброю, не має забагато часу і потребує захисту вже зараз. І знову-таки, тут може стати у пригоді шведсько-фінський сценарій, коли США та Велика Британія надала цим країнам гарантії безпеки, які будуть діяти аж до вступу цих країн до Альянсу. Якби Україна отримала подібні гарантії, це дозволило б отримати додаткові аргументи перед російськими погрозами та зменшити напругу у суспільстві.
Загалом шлях України до НАТО триває понад 20 років. У 1997 році була підписана Хартія про співпрацю Україна-НАТО, але про до перспективи повного членства України в Альянсі не йшлося – до цього критично ставилися у Брюсселі, та й не було відповідної підтримки всередині самої України.
Євроатлантичні прагнення держави посилилися під час президентства Віктора Ющенка. Тоді, після Помаранчевої революції світ надавав Україні виняткову підтримку, і ми мали шанс вступити до НАТО і ЄС за прискореними процедурами. Втім, це не вдалося – в тому числі, через внутрішньополітичні чвари та відсутність єдиної узгодженої позиції щодо зовнішньої політики.
Опозиційні політики закидають нинішній владній команді, що вони проґавили шанс на посилення співпраці з НАТО, проігнорувавши Саміт Альянсу у Лондоні у 2019 році. А на початку повномасштабної агресії українська переговорна група готова була піти на поступки, відмовившись від членства НАТО, якщо це зупинить бойові дії.
Схоже, тепер позиція українського керівництва остаточно закріпилася: Україна хоче стати членом НАТО, і не бачить жодних альтернативних форматів безпеки. Тепер залишилось переконати скептиків, які виступають проти цього. Шлях непростий, але воно того варте.
Вікторія Чирва
Photo by Marek Studzinski on Unsplash