27 квітня 2022 року. В Україні загальна мобілізація, чоловіки від 18 до 60 років по всій державі отримують повістки. Більшість українців готові служити та захищати державу від росіян – підтвердження тому черги до військкоматів та лав територіальної оборони. Але є й такі, хто намагаються втекти від призову за кордон або просто не повертатися.
Це питання намагаються врегулювати законодавчо. Так, у Верховній Раді України зареєстрували два законопроекти, один із яких повинен змусити повернутися до України військовозобов’язаних, які перетнули кордон до війни, другим встановлюється кримінальна відповідальність за незаконне перетинання державного кордону України під час дії воєнного стану.
Так, згідно із законопроектом №7265 запропоновано доповнити Кримінальний кодекс новою статтею 337-1. Вона передбачає відповідальність «за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну без поважних причин після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях особою, яка згідно з законом підлягає призову на військову службу під час мобілізації, або зобов’язана повернутись в Україну з-за кордону».
Ця стаття поширюється на осіб, які згідно з законом підлягають призову на військову службу під час мобілізації, урядовців та народних депутатів, представників місцевої влади, правоохоронців, суддів та прокурорів.
Є кілька винятків з цього переліку – в разі поважних причин для неповернення. А саме:
заборона на виїзд з країни перебування;
стихійні лиха, катастрофи, аварії;
відрядження;
перебування на стаціонарному лікуванні;
інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебування.
Зазначені в законі повинні повернутись в Україну не пізніше, ніж через п’ятнадцять днів з дня набрання чинності закону, інакше їм загрожуватиме покарання у вигляді позбавлення волі терміном від п’яти до десяти років.
На даний момент законопроект був розглянутий у профільному комітеті і відправлений на доопрацювання. Згодом парламент повернеться до його розгляду.
Другим законопроектом – №7268 – пропонується доповнити Кримінальний кодекс новою статтею 332-3. Згідно з нею вводиться кримінальна відповідальність за перетин кордону громадянами під час дії воєнного стану без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості або з приховуванням від прикордонного контролю.
За порушення законом призовникам загрожує штраф від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.
А от для військовослужбовців та резервістів, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а також чиновників – передбачене жорсткіше покарання за спробу перетнути кордон. Так, військові, держслужбовці, судді, поліцейські тощо можуть бути ув’язненні терміном від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. За повторне порушення передбачене позбавлення волі терміном від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої.
Ці законопроекти викликали дискусію у суспільстві. З одного боку – є цілком зрозуміле прагнення примусити українців призовного віку виконувати свій громадянський обов’язок та захищати країну. З іншого – далеко не всі чоловіки відповідного віку можуть бути ефективними під час бойових дій.
Серед критиків законопроектів лунають застереження, що українці, котрі перебувають за кордоном, працюють там і перераховують до України величезні суми коштів у валюті. Їм в свою чергу заперечують, що якщо чоловіки перебувають у європейських країнах, то ймовірніше за все, і їхні родини там же. Значить, кошти залишаються у країнах перебування.
Все частіше лунають думки, що чоловіки, які усіляко уникають мобілізації та призову на військову службу, не будуть ефективними солдатами. Їхні моральні якості – боягузтво, нерішучість, неготовність жертвувати собою – можуть стати на заваді у найбільш відповідальний момент і призвести до невдач на полі бою та людських втрат. Крім того, невмотивована людина, яку примусили до служби на війні, схильна до колаборації з ворогом. Залучати такого солдата до військових дій – великий ризик.
Все частіше лунає ідея щодо того, що краще зосередитися не на посиленні мобілізаційного ресурсу за рахунок осіб, які не придатні для такої служби, а на економічному посиленні через підвищення можливостей людей заробляти.
Так, співзасновник Центру національної стійкості та розвитку, колишній міністр фінансів Олександр Данилюк вважає, що держава повинна дозволити виїхати всім тим, хто не підлягає призову на цьому етапі, але взявши письмове зобов’язання повернутися в разі прийняття рішення про їхню мобілізацію.
Особливо це стосується чоловіків, які регулярно виїжджали за кордон на роботу і таким чином забезпечували сім’ї в Україні, і зараз залишилися без роботи та засобів для існування.
Поки остаточне рішення не прийнято, Міноборони разом з Державною прикордонною службою та Мінсоцполітики розробили спеціальний довідник з необхідним переліком документів, кому з чоловіків все-таки можна виїжджати за кордон. Зокрема це стосується багатодітних чоловіків та батьків-одинаків, чоловіків-інвалідів або тих, хто офіційно визнаний опікуном особи з особливими потребами (дорослої або дитини).
Вікторія Чирва