7 жовтня 2026 року. Уряд розпочинає чергову оптимізацію державного апарату. На першому етапі планують скоротити понад 4 тисячі посад, зменшити кількість заступників міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади. Однак український держапарат скорочують уже не перший рік, а десятки тисяч посад у ньому й без того залишаються вакантними. То скільки чиновників насправді потрібно державі і чи можна вимірювати ефективність держапарату їхньою кількістю?
6 жовтня прем'єр-міністр Сергій Корецький повідомив, що уряд планує скоротити понад чотири тисячі посад у центральних органах виконавчої влади. Однак звільнення людей це не передбачає: йдеться про посади, які зараз вакантні. Одночасно уряд має намір приблизно на 20% зменшити кількість заступників міністрів і майже на 18% – заступників керівників інших центральних органів.
За даними Національного агентства України з питань державної служби, на середину 2026 року в країні налічувалося близько 190 тисяч штатних посад державної служби, понад 30 тисяч із них були вакантними. Отже, перший етап оптимізації фактично прибере лише частину порожніх місць у штатних розписах.
Але цим оптимізація не має обмежитися. Наступним кроком, за словами Корецького, стане функціональна діагностика держапарату. Уряд хоче з'ясувати, які функції виконує кожен орган, чи всі вони досі потрібні і чи не дублюють одна одну. І вже після цього визначати структуру установ та кількість працівників.
Такий підхід для України не новий. Ще 2015 року під час реформування Міністерства юстиції урядовці говорили, що починати треба не зі скорочення людей, а з перегляду функцій. До цієї ж ідеї повернулося НАДС на початку повномасштабної війни, пропонуючи органам влади відмовлятися від зайвих завдань і зосереджувати ресурси на головних.
Скорочення держапарату для України теж далеко не нова ідея. Ще 2014 року уряд повідомляв про скорочення 28 тисяч чиновників і планував наступного року зменшити апарат ще на 10%. У 2015-му прем'єр Арсеній Яценюк заявляв, що чисельність державної служби два роки поспіль скорочували на 20%. У 2019 році уряд Володимира Гройсмана вирішив удвічі скоротити чисельність працівників районних державних адміністрацій. Чергове скорочення граничної чисельності працівників органів виконавчої влади Кабмін затвердив наприкінці 2023 року.
Загальний напрям добре видно у статистиці. У 2015 році в Україні налічувалося майже 296 тисяч державних службовців. Цю цифру не варто механічно порівнювати із сучасною, оскільки після ухвалення нового закону про державну службу змінилися сама система та категорії працівників, яких відносять до держслужбовців. Але наприкінці 2020 року фактично працювали вже 182,9 тисячі держслужбовців, наприкінці 2021-го – 171,5 тисячі, а наприкінці 2024-го – 156,3 тисячі.
При цьому останніми роками людей ставало менше не лише внаслідок урядових рішень. Вони й самі залишали державну службу. Лише протягом 2023 року кількість працюючих держслужбовців скоротилася більш ніж на 5,5 тисячі осіб, а наприкінці року вакантними залишалися понад 39 тисяч посад.
Проблеми з кадрами існували ще до повномасштабного вторгнення, а війна їх загострила. Експерти програми SIGMA, спільної ініціативи ЄС та Організації економічного співробітництва та розвитку, звертали увагу на високу плинність кадрів у державній службі. У 2019 році вона становила близько 12%, а в першому кварталі 2023 року сягнула 20%. Серед причин – неконкурентна порівняно з приватним сектором оплата праці, проблеми з добором кадрів та нестабільність самої системи.
Саме по собі скорочення штату ще не робить державний апарат ефективнішим. Рахункова палата звертає увагу: якщо людей стає менше, а обсяг роботи не зменшується, навантаження на працівників зростає. Разом із досвідченими фахівцями держава може втрачати і накопичений ними досвід.
Питання оптимізації державного апарату набуває додаткового значення через європейську інтеграцію України. Реформа державного управління належить до базових напрямів процесу вступу до ЄС. Європейські стандарти вимагають не просто невеликого апарату, а професійної державної служби, прозорого конкурсного відбору, зрозумілого розподілу повноважень та спроможності державних інституцій виконувати свої завдання.
Тож скоротити чотири тисячі вакантних посад – найпростіша частина реформи. Значно важче зрозуміти, скільки людей сьогодні справді потрібно державі і чим вони мають займатися.
За останні десять років змінилася і сама робота держапарату. Частину старих функцій можна було б скасувати або передати електронним сервісам. Водночас з'явилося чимало нової роботи: євроінтеграція, відбудова, підтримка ветеранів, міжнародна допомога. І все це – під час війни.
Тому сперечатися, скільки саме чиновників має залишитися – 150, 120 чи 100 тисяч, – немає особливого сенсу. Спочатку треба визначити, що держава повинна робити, а вже потім рахувати, скільки людей для цього потрібно.
Україна вже не раз робила навпаки: спочатку скорочувала штати, а потім знову поверталася до розмов про завеликий і неефективний держапарат. Тепер уряд обіцяє почати не з арифметики, а з перегляду функцій. І саме це покаже, чи йдеться про справжню перебудову держапарату, чи ми вкотре просто викреслимо кілька тисяч посад зі штатного розпису.
Вікторія Чирва