20 серпня 2026 року. Справа про корупцію під назвою «Мідас» отримала продовження. НАБУ і САП оприлюднили нові записи про те, як 150 млн грн готівки легалізували для внесення застави за одного з фігурантів справи. Нові матеріали, зокрема, детальніше розкривають можливу роль державного Sense Bank у цій історії. Скандал уже призвів до кадрових рішень і може створити проблеми з приватизацією банку.
Нову операцію під назвою «Форест Гамп» НАБУ і САП розпочали 19 серпня. За версією слідства, її учасники легалізували 150 млн грн готівки, які потім використали для внесення застави за одного з фігурантів «Мідаса». Імені НАБУ офіційно не називає, однак обставини справи вказують на колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, якого 29 червня звільнили з-під варти після внесення саме такої суми.
За даними слідства, гроші заводили в банківську систему через рахунки підконтрольних компаній та конвертаційні центри. Окрема роль у цій схемі відводилася державному Sense Bank. НАБУ стверджує, що учасники схеми мали вплив на керівництво банку і використовували його можливості для проведення необхідних операцій.
При цьому коло фігурантів «Форест Гампа» не обмежується банкірами. За даними НАБУ, до діяльності групи могли бути причетні чинний і колишній народні депутати, високопосадовці Офісу президента, керівники державного банку та інші особи. Серед тих, хто потрапив у поле зору слідства, – тодішня заступниця керівника ОП Ірина Мудра. 19 серпня обшуки відбулися і в головному офісі Sense Bank. Сам банк підтвердив слідчі дії та заявив, що співпрацює з правоохоронцями.
Після оприлюднення матеріалів НАБУ події почали розвиватися швидко. Президент звільнив Ірину Мудру з посади заступниці керівника Офісу президента. Вона підтвердила, що в неї провели обшуки, після яких повідомили про підозру та вручили клопотання про обрання запобіжного заходу. Сама Мудра заявила, що захищатиме своє ім'я у правовий спосіб.
Кадрові рішення торкнулися і Sense Bank. Спочатку уряд відсторонив голову його наглядової ради Миколу Гладишенка та ініціював відсторонення голови правління Олексія Ступака. Однак Нацбанк пішов далі: 20 серпня його профільний комітет визнав Гладишенка таким, що не відповідає законодавчим вимогам щодо незалежності. Це означає вже не тимчасове відсторонення, а припинення його повноважень як члена наглядової ради. Відповідну вимогу НБУ висунув державі як акціонеру банку.
Причому претензії до Гладишенка виникли не зараз. Ще після оприлюднення у травні «плівок Міндіча» НБУ почав перевіряти його відповідність критеріям незалежності. Однак, як пояснив голова Нацбанку Андрій Пишний, тодішніх публічних матеріалів було недостатньо для регуляторного рішення. НБУ двічі просив НАБУ та САП надати матеріали слідства, але отримати їх не зміг через таємницю досудового розслідування. На час перевірки Гладишенко сам усунувся від виконання повноважень.
«Форест Гамп» ситуацію змінив. Нові матеріали НАБУ, за словами Пишного, дали Нацбанку достатні підстави для висновку, що Гладишенко не відповідає вимогам незалежності. Більше того, НБУ припускає, що його попереднє самоусунення могло бути лише формальним і фактично він продовжував впливати на діяльність банку.
На цьому регулятор не зупинився. НБУ відкрив окреме провадження щодо колективної придатності всієї наглядової ради Sense Bank. Якщо Гладишенко справді продовжував впливати на банк після формального самоусунення, виникає питання, чому решта членів наглядової ради цього не припинила. Саме їхню здатність контролювати роботу банку тепер і перевірятиме Нацбанк. За результатами провадження рішення можуть стосуватися вже всього складу наглядової ради.
Позиція НБУ зрозуміла: регулятор не може ухвалювати кадрові рішення лише на підставі публічного скандалу чи припущень. Однак тепер виникає питання і до самого банківського нагляду. Sense Bank перебував під наглядом НБУ весь час після націоналізації, а регулятор перевіряє професійну придатність та ділову репутацію керівників банків.
Якщо проблеми з незалежністю керівництва та контролем наглядової ради справді були настільки серйозними, виникає закономірне питання: чому вони не стали підставою для регуляторних рішень раніше і чому вирішальними виявилися саме матеріали кримінального розслідування НАБУ?
У будь-якому разі, історія вже вийшла за межі чергової серії «плівок Міндіча». Тепер вона зачіпає корпоративне управління одним із найбільших державних банків країни. І сталося це у дуже невдалий момент: держава саме готує його до продажу.
Нагадаємо, Sense Bank – колишній Альфа-Банк, який багато років був пов'язаний із російським капіталом, серед його ключових власників були російські бізнесмени Михайло Фрідман та Петро Авен. Після початку повномасштабної війни банк відмовився від бренду «Альфа» і наприкінці 2022 року змінив назву на Sense Bank. Згодом частина його російських власників потрапила під українські та міжнародні санкції. У липні 2023 року НБУ ухвалив рішення про виведення банку з ринку, після чого держава викупила 100% його акцій. Відтоді фінустанова повністю належить державі.
При цьому Sense Bank не є проблемним банком, який держава змушена утримувати заради його порятунку. Він залишається великою працюючою фінансовою установою і входить до переліку системно важливих банків: на початок року його активи становили близько 137 млрд грн, а кількість клієнтів-фізосіб – близько 3 млн. Однак залишати банк у державній власності назавжди уряд не планує.
До того ж частка держави в українському банківському секторі після націоналізації Sense Bank ще більше зросла, тоді як Україна взяла курс на її скорочення. Тому восени минулого року уряд почав підготовку до продажу Sense Bank та Укргазбанку. Скорочення частки держави у банківському секторі передбачене й домовленостями України з МВФ.
У березні цього року Мінфін оголосив конкурс із відбору міжнародного радника для продажу двох банків, щоб підвищити вартість державних пакетів, знайти потенційних інвесторів та провести всі етапи підготовки і самого продажу.
Ризики для майбутнього продажу Sense Bank виникли не вчора. Ще у травні банк визнавав, що попередні публікації так званих «плівок Міндіча» створюють репутаційні ризики і потенційно можуть вплинути на умови приватизації. Тоді ж у банку запевняли, що він працює у звичайному режимі й відтоку клієнтів не спостерігається. Та й НБУ наголошував: оприлюднених на той момент матеріалів недостатньо для регуляторних рішень.
Після «Форест Гампа» ситуація перейшла вже в іншу площину. Репутаційний ризик перетворився на проблему корпоративного управління: під питанням опинилася незалежність керівництва та здатність наглядової ради належно контролювати роботу банку.
Якщо слідство доведе, що сторонні люди справді могли впливати на рішення керівництва державного банку і використовувати його для проведення операцій в обхід належних перевірок, перед майбутнім покупцем неминуче постане питання: як це стало можливим і чи усунуті причини, які це дозволили. Від відповіді може залежати не лише репутація Sense Bank, а й умови, на яких державі вдасться його продати.
Вікторія Чирва
Photo by dlxmedia.hu on Unsplash