27 квітня 2026 року. АМКУ заблокував рахунки «Оптіма-Фарм» у справі про змову щодо цін. Це один із двох дистриб’юторів, через яких проходить більшість поставок ліків в Україні. Рахунки другого гравця – «БаДМ» – під обмеженнями ще з кінця 2025 року. Якщо ситуація затягнеться, можливі збої в постачанні та розрахунках на ринку, адже разом обидві компанії контролюють понад 80% фармацевтичного ринку в Україні.
«Оптіма-Фарм» і «БаДМ» – не лише великі компанії, це ключові оператори, через яких проходить основна маса логістики: від імпортерів і виробників до аптечних мереж. Вони працюють із тисячами позицій, мають розгалужену складську інфраструктуру, ексклюзивні контракти на частину препаратів і роками вибудовували фінансові та логістичні ланцюги. Саме тому їхня частка на ринку перетворилася на системну залежність, що викликало інтерес АМКУ.
У 2025 році АМКУ завершив розслідування і дійшов висновку, що у 2020–2023 роках дистриб’ютори узгоджували свою цінову політику: синхронно або з мінімальним інтервалом підвищували ціни на низку популярних препаратів. Регулятор розцінив це як антиконкурентні узгоджені дії та наклав штраф понад 4,8 млрд грн. Компанії оскаржили рішення і частково виграли час у судах, однак апеляція відкрила шлях до примусового стягнення. Після цього держава перейшла до виконання рішення, і рахунки «Оптіма-Фарм» і «БаДМ» були заблоковані.
Реакція ринку на дії регулятора подвійна.
З одного боку, учасники не заперечують сам факт проблеми: концентрація у дистрибуції давно є темою для дискусій, а історія із синхронними цінами виглядає як мінімум підозрілою. З іншого – бізнес говорить про ризики, які виникають через спосіб реалізації рішення. Оскільки дистриб’ютори – це не просто комерційні структури, а вузол, через який проходять розрахунки і поставки, блокування рахунків означає ускладнення платежів постачальникам, затримки у відвантаженні і перебої в операційній діяльності.
Поки що ситуація залишається керованою. Великі аптечні мережі заявляють, що мають запаси препаратів у середньому на кілька тижнів і не очікують негайного дефіциту. Частина поставок продовжує йти, а один із дистриб’юторів вже адаптувався до обмежень і працює в нових умовах. Водночас учасники ринку прямо вказують: якщо блокування рахунків затягнеться, наслідки можуть стати відчутними. Наразі ніхто не говорить про раптовий «обвал». Найбільш імовірний сценарій – поступове накопичення проблем: затримки окремих позицій і розриви в ланцюгах постачання.
Ключове питання – чи здатні інші гравці швидко підхопити обсяги. Теоретично – так, практично – складніше. Ринок дистрибуції побудований на довгострокових контрактах, фінансових гарантіях і логістиці, яку неможливо масштабувати миттєво. Крім того, значна частина препаратів постачається за ексклюзивними договорами, що обмежує можливість швидкого перерозподілу. Тому навіть за наявності альтернативних дистриб’юторів повна заміна двох лідерів у короткі строки виглядає малоймовірною.
Окремо варто враховувати воєнний контекст. Обидві компанії вже зазнали втрат – знищені склади, пошкоджена інфраструктура, перебудовані маршрути. Це означає, що ринок і без того працює в умовах підвищеної напруги. У таких умовах будь-яке різке втручання в його ключові елементи має сильніший ефект, ніж у мирний час. Водночас саме війна підсилює аргументацію регулятора: контроль за цінами на соціально чутливі товари, зокрема ліки, стає питанням не лише економіки, а й соціальної стабільності.
У підсумку ситуація виглядає як класичний конфлікт між конкуренцією і стабільністю. АМКУ послідовно реалізує свою функцію – карає за змову і намагається послабити надмірну концентрацію на ринку. Бізнес, у свою чергу, сигналізує про ризики для операційної стабільності. Яким буде баланс – залежить від того, наскільки швидко сторони знайдуть рішення: чи це буде розблокування рахунків після часткових виплат, чи адаптація ринку до нової конфігурації. Але вже зараз зрозуміло, що ця історія стане тестом для всієї системи фармдистрибуції: чи здатна вона працювати без звичної «дуополії» і як швидко може перебудуватися під нові правила гри.