25 березня 2026 року. Конкурс на концесію першого та контейнерного терміналів порту Чорноморськ вийшов на фінальну стадію – комісія розпочала детальний аналіз учасників. Йдеться про оцінку фінансової спроможності, досвіду управління інфраструктурними активами та безпековий скринінг. Водночас кількість і назви претендентів не розкриваються.
eDialog вже писав про цю ініціативу: йдеться про один із найбільших публічно-приватних інфраструктурних проектів, які держава намагається реалізувати під час повномасштабної війни, і фактично про найбільший портовий PPP-проєкт, доведений до стадії реального конкурсу після 2022 року. Сам конкурс стартував наприкінці 2025 року і проходить у кілька етапів: спочатку прекваліфікація, далі – діалог із відібраними учасниками щодо умов, і лише після цього – фінальний етап подання пропозицій і визначення переможця. Нинішня стадія фактично відсікає випадкових або формальних учасників і формує пул тих, хто реально претендує на актив.
Об’єктом концесії є Перший і Контейнерний термінали морського порту Чорноморськ разом із шістьма причалами загальною довжиною понад 1,2 км і глибиною до 15 метрів. Строк концесії становитиме 40 років. При цьому держава не передає актив у власність – мова йде саме про право управління, модернізації та експлуатації з чітко визначеними інвестиційними і операційними зобов’язаннями. Ключовим орієнтиром для майбутнього інвестора є вихід на обробку щонайменше 250 000 TEU на рік і перевалку близько 3 млн тонн вантажів уже в перші три роки після старту концесії.
Інвестиційна логіка цього проекту прямо пов’язана зі станом самого порту. До повномасштабної війни контейнерний термінал у Чорноморську забезпечував до половини контейнерного потоку України — близько 540 000 TEU на рік. Однак із початком бойових дій цей потенціал був фактично втрачений. Термінал потребує модернізації, оновлення обладнання і нових логістичних рішень. Саме тому держава робить ставку на приватного інвестора, який здатен не лише відновити роботу, а й вивести об’єкт на новий рівень.
За оцінками уряду, сумарний економічний ефект від концесії може становити близько $1–1,1 млрд надходжень до бюджетів різних рівнів протягом усього строку дії угоди. Крім того, очікуються сотні мільйонів доларів інвестицій безпосередньо в інфраструктуру — причали, перевантажувальне обладнання, логістичні рішення та операційне відновлення термінала.
Окрему увагу в цьому проекті привертає формат відбору інвестора. На відміну від попередніх концесій у портах, де використовувалася стандартна тендерна процедура, цього разу держава обрала механізм конкурентного діалогу. Його суть полягає в тому, що держава не просто продає право управління за найвищу ціну, а веде переговори з учасниками щодо структури угоди. У межах такого діалогу компанії можуть пропонувати додаткові інвестиції, інфраструктурні проекти, соціальні зобов’язання або інші елементи, які можуть зробити їхню пропозицію більш вигідною для держави.
Попри заявлену «конкурентність», сам формат конкурентного діалогу в Україні неодноразово критикували саме за закритість і гнучкість правил. Українські медіа звертали увагу, що така процедура дозволяє змінювати умови конкурсу вже під час переговорів із відібраними учасниками, що створює ризики кулуарних домовленостей і знижує прозорість процесу . Окремі ЗМІ також вказували на обмежене публічне висвітлення ключових етапів і обговорень, через що сам відбір інвестора виглядає закритим для ринку. Водночас частина експертів називає такі зауваження перебільшеними і наголошує, що конкурентний діалог є стандартною практикою для складних інфраструктурних проектів.
Свою позицію озвучують і в Мінрозвитку громад і територій. За їхніми словами, такий підхід дає значно ширші можливості, ніж класичний тендер. Держава отримує шанс обрати не просто найбагатшого учасника, а того, хто запропонує найкращу модель розвитку порту – з урахуванням регіональної інфраструктури, логістики та економічного ефекту для країни. Саме тому підготовка проекту здійснювалася за участі міжнародних фінансових інституцій – ЄБРР та IFC, що має підвищити довіру інвесторів до процедури.
Умови для майбутнього концесіонера також сформульовані достатньо жорстко. Йдеться не лише про необхідність інвестувати щонайменше $50 млн у розвиток термінала, а й про вимоги щодо збереження персоналу — близько тисячі працівників – протягом перших п’яти років. Крім того, інвестор має підтвердити реальний досвід управління подібними активами, бажано в різних країнах, і продемонструвати здатність у короткі строки наростити вантажопотік до визначених показників. Фактично це означає, що до конкурсу допускаються лише великі або добре структуровані гравці, здатні працювати в складних умовах воєнної економіки.
Водночас процедура допускає участь не лише окремих компаній, а й консорціумів. Це відкриває можливість для об’єднання менш масштабних гравців, які окремо не відповідали б усім вимогам, але разом можуть сформувати конкурентну пропозицію. Такий підхід розширює коло потенційних учасників і підсилює конкуренцію за актив.
Додаткову інтригу створює високий інтерес міжнародного бізнесу до проекту. Ще на етапі роуд-шоу в Польщі про готовність вивчати концесію заявляли понад 40 компаній із чотирьох континентів. Частина з них, за словами представників уряду, була готова розглядати участь навіть до завершення бойових дій, що саме по собі є показником рівня інтересу до української портової інфраструктури.
Однак попри цей інтерес і перехід конкурсу у фінальну фазу, ключова інформація про учасників залишається закритою. Міністерство не розкриває ні кількість поданих заявок, ні перелік компаній, які пройшли до наступного етапу. Фактично ринок не бачить, між ким саме розгортається боротьба за один із ключових портових активів країни.
Єдиним орієнтиром, який публічно згадується, залишається інтерес глобального гравця – Maersk. Ще у 2023 році компанія підтверджувала зацікавленість у можливій участі в концесії контейнерного термінала в Чорноморську та вивчала перспективи розширення діяльності на українському ринку. Однак чи бере вона участь у поточному конкурсі і хто може скласти їй конкуренцію, наразі не повідомляється.
Вікторія Чирва