11 березня 2026 року. Останніми тижнями українці помітили приємну зміну: відключення електроенергії стали значно рідшими, а в багатьох регіонах їх узагалі перестали застосовувати. Це може створювати враження, що енергетична ситуація повністю стабілізувалася, однак насправді картина складніша. Енергосистема України все ще працює з пошкодженою інфраструктурою та обмеженими потужностями, але водночас поступово адаптується до нових умов війни.
За оцінками енергетичних компаній та експертів, зменшення кількості відключень стало результатом одразу кількох факторів – від сезонних змін погоди до поступового відновлення частини зруйнованої генерації.
Першим і найочевиднішим фактором стало потепління. Після відступу зимових морозів значно знизилося споживання електроенергії. У холодний період багато домогосподарств активно використовують електричні обігрівачі та інші енергоємні прилади, що створює додаткове навантаження на енергосистему. Коли температура повітря підвищується, ця потреба зменшується, і баланс системи стає стабільнішим. Саме це, за словами енергетиків, дозволило рідше застосовувати обмеження постачання електроенергії.
Другим фактором стало зростання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел, передусім сонячних електростанцій. Навесні збільшується кількість сонячних днів, що автоматично підвищує генерацію таких станцій. Додаткові мегавати сонячної енергії створюють резерв, який допомагає енергосистемі витримувати навантаження без введення графіків відключень.
Водночас поступово відновлюються і частина пошкоджених енергетичних потужностей. За оцінками експертів, після масованих атак на українську енергетику вдалося повернути в роботу приблизно до третини пошкодженої генерації. Це також помітно вплинуло на баланс системи.
У результаті дефіцит потужностей у енергосистемі значно скоротився.
Якщо на початку року він оцінювався приблизно у 7000 мегаватів, то у перших числах березня зменшився до приблизно 800–1000 мегаватів. Для енергетичної системи це істотна різниця, яка і дозволяє працювати без масштабних відключень.
Саме завдяки цьому Україна змогла відновити обмежений експорт електроенергії до Європи. Втім, це не означає, що країна має стійкий профіцит. Баланс енергосистеми змінюється протягом доби, і надлишок електроенергії виникає лише у певні години – насамперед уночі або вдень, коли активно працюють сонячні електростанції.
За словами експертів, у ці години виробництво електроенергії може перевищувати споживання. Оскільки в Україні поки що немає великих систем накопичення енергії, надлишок фактично ніде зберігати. У такій ситуації логічніше експортувати невеликі обсяги електроенергії, ніж вимушено зупиняти електростанції.
Зупинка і повторний запуск енергоблоків – особливо атомних або теплових – є складним і дорогим технологічним процесом. Тому експорт у періоди профіциту допомагає зберегти стабільну роботу генерації.
Крім того, такий експорт має і економічне значення. Кошти від продажу електроенергії за кордон можуть спрямовуватися на ремонт обладнання, відновлення пошкодженої інфраструктури та підготовку енергосистеми до наступного опалювального сезону.
Втім, навіть за наявності профіциту у певні години ситуація в окремих регіонах може залишатися складною. Причиною цього часто є не дефіцит електроенергії як такої, а проблеми з передачею та розподілом через пошкодження мереж.
Показовим прикладом є Одеська область. Унаслідок російських атак тут значно пошкоджена інфраструктура високовольтних підстанцій і мереж. Зокрема, замість необхідних одинадцяти силових трансформаторів працює лише чотири. Крім того, у регіоні зруйновано значну частину підстанцій розподільчих мереж.
Через це передати достатній обсяг електроенергії до споживачів у регіоні іноді складніше, ніж експортувати її через міждержавні лінії електропередач. Саме тому навіть за наявності загального профіциту в енергосистемі в окремих областях можуть зберігатися обмеження.
Отже, з одного боку, ситуація в енергетиці значно покращилася, з іншого – енергосистема не повністю відновилася після ударів. Значна частина інфраструктури все ще пошкоджена, а російські атаки на енергетичні об’єкти тривають. Тому нинішнє покращення радше демонструє здатність системи адаптуватися до нових умов, ніж остаточне вирішення енергетичної кризи.
Вікторія Чирва
Image by Denny Franzkowiak from Pixabay