15 липня 2025 року. Новина про те, що президент Володимир Зеленський запропонував віце-прем’єру Юлії Свириденко очолити уряд, розділила українське суспільство на дві частини. Одні щиро вітають нове призначення та бажають успіхів майбутньому прем’єру. Інші вказують на порушення Конституції.
Це призначення не стало несподіванкою: чутки про те, що саме Свириденко може змінити Дениса Шмигаля, ширилися ще з літа 2024 року. А за останні місяці вона фактично залишалась єдиною реальною кандидаткою на цю посаду. В разі її призначення Україна отримає другу у своїй історії прем’єр-міністра-жінку після Юлії Тимошенко.
Юлія Свириденко відома українцям передусім завдяки ключовим економічним проектам: саме вона курувала підписання угоди зі США про стратегічні мінерали, просувала програму «Національний кешбек» і очолювала переговори з Європейською комісією щодо пакета допомоги Ukraine Facility на 50 мільярдів євро.
У команді президента Свириденко вважають ефективною й лояльною виконавицею. Як стверджують аналітики, вона системно працює з Офісом президента, легко входить у роль координаторки складних ініціатив, бере на себе проекти, від яких інші відмовляються. «До Мінекономіки часто звертаються з проханням: “Юля, зроби” — і вона робить», — кажуть урядові джерела. Її стиль просування кар’єрою описують як «м’яку силу» — без публічної боротьби, але з результатом. Її прихильники вважають, що саме така фігура потрібна зараз: дисциплінована, вбудована в логіку президентської команди, з досвідом антикризового менеджменту.
Втім, ця лояльність — водночас і привід для критики. Частина депутатів вважає, що вона надто залежна від керівництва і схильна погоджуватись навіть на ризиковані ідеї, якщо вони надходять з Банкової. Приклад — ініціатива «єПідтримки» з виплатою 1000 грн, яка коштувала бюджету 13 мільярдів і викликала хвилю критики.
Утім, навіть критики визнають: Свириденко — сильний управлінець і технократ, який не має власного бізнесу чи «плану Б», і цілковито зосереджена на державній роботі.
Так, після зустрічі з президентом Юлія Свириденко озвучила три пріоритети нового Кабміну: посилення економіки, розширення соціальних програм і масштабування оборонного виробництва. Для реалізації цих завдань вона анонсувала «відчутну дерегуляцію», скорочення неефективних витрат і концентрацію всіх ресурсів на безпеку. «Україна заслуговує бути серед найсильніших економік Європи. Кожен український військовий, кожен ветеран заслуговує на конкретну й відчутну державну повагу», — заявила вона. І додала, що після затвердження її на посаді уряд представить новий склад міністрів.
Тим часом у публічному просторі знову з’явилась стара теза: нібито під час воєнного стану змінювати прем’єр-міністра не можна. Втім, правники її спростовують.
Зокрема, колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера наголошує: зміна уряду абсолютно законна, навіть у воєнний період. Кабінет Міністрів — це призначуваний орган, а не виборний, тому Верховна Рада і президент зберігають повну конституційну свободу дій.
Водночас Магера звертає увагу на юридичну процедуру: за Конституцією, кандидатуру нового прем’єра має спочатку подати фракція більшості в парламенті (у цьому випадку — «Слуга народу»), і тільки після цього президент має право внести її на розгляд. Із політичної точки зору, додає він, ім’я прем’єра в таких умовах має другорядне значення: коли президентська партія контролює парламент, реальна влада концентрується в руках глави держави, а прем’єр є радше виконавцем його політичної волі.
Про порушення Конституції при поданні кандидатури Свириденко говорять і інші експерти та політики. Опозиційний політик Володимир Ар’єв взагалі звинувачує президента Зеленського у спробі встановити неконституційну монархію. А шеф-редактор Espresso Сергій Руденко вважає, що Зеленський повторює найгірші практики попередників Леоніда Кучми та Віктора Януковича, ігноруючи конституційні норми заради політичної доцільності. На його думку, Зеленський вважає Свириденко ідеальною кандидатурою, бо вона точно не має президентських амбіцій.
«Хоча я б на місці президента так не тішився. І рейтинги, і амбіції, і бажання приходять вже у процесі. Це доведено і Кучмою, і Ющенком, і Януковичем, і Тимошенко, і Марчуком, для яких прем’єрське крісло було стартом у політичній кар’єрі. Серед згаданих до фінішу не дійшла лише Євген Кирилович і Юлія Володимирівна. Утім, не виключено, що це може вдатися тепер вже іншій Юлії – Юлії Анатоліївні Свириденко», – вважає журналіст.
Своєю чергою, політичний експерт Олексій Гарань переконаний, що від зміни прем’єр-міністра мало що зміниться, адже загальний підхід лишається тим самим – усе контролює Офіс президента.
Після ротації уряду залишається ще одне питання – чи отримає якусь посаду чинний прем’єр Денис Шмигаль? Як випливає з учорашнього вечірнього відеозвернення Володимира Зеленського, в якому він говорить про «виняткову корисність Шмигаля на посаді міністра оборони», він посяде саме це крісло. Чинний же очільник Міноборони Рустем Умєров, ймовірно, поїде послом до Сполучених Штатів Америки.
Вікторія Чирва