5 травня 2025 року. Українські журналісти та експерти аналізують угоду про надра між Україною та США, підписану 1 травня. Натомість українські депутати, які мають проголосувати за документ, вимагають звіту обізнаних високопосадовців – який впив матиме підписана угода на Україну зараз і після закінчення війни.
Українські ЗМІ та експерти проаналізували міжурядову угоду між Україною та США про надра і виділили ключові моменти у ній. Найочевидніше — угода зафіксувала стратегічний альянс Києва і Вашингтона в момент, коли інтерес до українського питання у США коливається. Як зазначено в преамбулі документа, йдеться про «довгострокове стратегічне узгодження між народами та урядами». Це не оборонний пакт, не гарантії на зразок Будапештського меморандуму, але чітке сигналізування: США бачать у відбудові України справу власного політичного інтересу.
За словами колишнього міністра закордонних справ Павла Клімкіна, нинішній документ – це вимушений, але прагматичний крок для України, і водночас — явна політична перемога Дональда Трампа, адже він може заявити своїм виборцям, що американські інвестиції в Україну — не даремні, а повертаються назад у вигляді вигоди для американської економіки.
Для України ж така угода — шанс «заякорити» американського президента у спільній справі, навіть якщо рішення ухвалене не з альтруїстичних мотивів. Клімкін зазначає, що без додаткових угод ця рамкова домовленість працювати не буде — усе залежатиме від політичних рішень і динаміки відносин із США та Європою.
Клімкін радить не сприймати ситуацію в категоріях «виграли–програли», бо суть у тому, що через цю угоду Україна отримує механізми для продовження американської підтримки, зокрема військової.
У свою чергу, військовий експерт Олександр Мусієнко називає угоду про надра вирішальним кроком до стратегічного партнерства України зі США. Він підкреслює, що для Вашингтону питання доступу до рідкоземельних металів давно стало елементом національної безпеки, адже, за оцінками американських дослідників, у разі великої війни з Китаєм оборонна промисловість США може зіштовхнутися з критичним браком таких ресурсів. Відтак співпраця з Україною в цій сфері автоматично підносить українське питання до рівня американського стратегічного інтересу. Мусієнко наголошує: відтепер безпека України — це частина безпеки США, бо йдеться не лише про економіку, а й про їхню обороноздатність.
З економічного погляду, на думку експертів, угода виглядає водночас як шанс і як виклик. Україна передає у фонд 50% надходжень від роялті за нові ліцензії на видобуток (а це — літій, уран, титан, графіт, газ, нафта). США — надають кошти або озброєння. Така модель схожа на принцип: Україна дає те, що в неї є — надра; США — те, що вони мають — технології, капітал і геополітичну вагу.
Втім, є думки, що цей баланс вразливий.
Формально угода фіксує рівність у голосах обох сторін у керівництві фондом, але внески дуже різного характеру. Грошовий внесок України — конкретний і обов’язковий. Натомість американський — умовний, “на розсуд”, і в ньому відсутній чіткий обсяг або графік.
Експерти справедливо звертають увагу на це як на ризик. Україна бере на себе фінансові зобов’язання вже зараз — тоді як США можуть трактувати передачу ППО як «інвестицію» у партнерство, навіть якщо вона не має прямого економічного ефекту для України.
Так само непросто з податковими пільгами: фонд звільняється від податків в Україні, а отже, значна частина потенційного доходу з надр не потрапить у бюджет напряму. Це справедливо для стратегічного інвестора? Так. Але чи буде це справедливо для громадян, які фінансують відновлення держави? Відкрите питання.
Найсуперечливішим виявився саме безпековий аспект. Документ чітко фіксує, що жодна держава, яка підтримувала агресію проти України, не отримає доступу до вигод від відбудови. Це означає: російський капітал, навіть завуальований, буде виключений із процедур закупівель, тендерів, аукціонів.
І це, на думку експертів, важливий сигнал: США беруть участь у процесі не лише як економічний партнер, а як гарант “санітарної зони” навколо ресурсів, що потенційно можуть бути скомпрометовані. Перевага угоди — в тому, що механізми обмеження чітко прописані й мають пряму юридичну силу.
Аналітики та журналісти відзначають, що, попри відсутність формальних гарантій безпеки, угода закладає принципово важливу рамку. Військова допомога США — тепер не просто акт солідарності, а внесок у спільний фонд. І хоч це більше виглядає як “формула лояльності”, ніж реальний договір колективної оборони, сам факт включення ППО та озброєння до структури капіталу фонду — безпрецедентний.
Інше питання — чому в угоді немає жодної згадки про арбітраж або реальний механізм вирішення спорів? Передбачено лише “взаємні консультації”. Це — явно слабке місце, особливо в ситуації, де сторони можуть мати різні інтерпретації прав на видобуток, преференції чи захист інвестора.
У підсумку експерти зійшлися на думці, що це не «угода про капітуляцію», як емоційно написав один із екс-чиновників. Але й не «план Маршалла». Це гнучка, політично виважена спроба створити рамку для інвестицій у стратегічно важливу сферу — українські надра. Іншими словами, угода відкриває двері для трансформації української видобувної галузі, модернізації інфраструктури, консолідації партнерства зі США. Але вона також містить низку дисбалансів — від пріоритету її положень над законами України до відсутності арбітражу.
Залишається питання, як документ буде реалізуватися на практиці. За словами посла України у США Оксани Маркарової, обидві країни працюють над тим, щоб угода якомога швидше запрацювала, адже «її реалізація стане ключовим маркером у стратегічній співпраці двох країн».
Голосувати за ратифікацію угоди про надра народні депутати планують у четвер, 8 травня, на позачерговому засіданні. Втім, парламентарі від опозиції наполягають на зустрічі з міністрами – учасниками переговорної групи у США. Їх цікавить не лише зміст самого документу, але й технічні додатки з деталями до нього, щоб можна було прийняти усвідомлене рішення. В якості додаткового стимулу для позитивного голосування президент Володимир Зеленський запропонував тих депутатів, які не проголосують за ратифікацію угоди, позбавити американських віз.
Вікторія Чирва
Image by Gerd Altmann from Pixabay