27 лютого 2025 року. Поки в Україні активно обговорюється угода із США про корисні копалини, у Євросоюзі нагадали, що саме вони першими оцінили перспективність українських ресурсів.
Президент Володимир Зеленський вирушає до Вашингтону, де, швидше за все, у п’ятницю буде підписана оновлена угода про корисні копалини зі Сполученими Штатами. Напередодні журналістам став відомий зміст документу. У ньому йдеться про те, що Україна та США заснують Інвестиційний фонд відбудови, яким спільно володітимуть і керуватимуть обидві держави. Натомість українські корисні копалини залишаються у власності України й не передаватимуться іноземним структурам. Половина доходів від використання природних ресурсів України надходитиме до Фонду.
Також в угоді є пункт про те, що США інвестуватимуть у Фонд фінансові ресурси, цінні папери та інші активи, необхідні для відновлення України, а отримані кошти будуть виключно спрямовані на відбудову країни, забезпечуючи майбутнє наступних поколінь українців.
Сам Зеленський заявив, що угода є «непоганою», головне, що Україна, згідно з документом, більше не є боржником.
«Головне для мене було, що ми не є боржниками, незважаючи на те, що це звучить у медіа. В угоді немає ані 500 млрд доларів боргу, ані 350 млрд доларів, ані 150 млрд доларів. Це було б несправедливо по відношенню до нас. Якщо ми говоримо про фонд, це також вирішене питання в цій рамковій угоді, то я вважаю, що там партнери», – зазначив президент.
Натомість у ЄС нагадали, що саме вони першими розгледіли вигоди та перспективи співпраці України у сфері корисних копалин. Так, видання Politico вийшло зі статтею, в якій йдеться, що ЄС запропонував Україні власну «вигідну» угоду щодо корисних копалин. Так, видання цитує європейського комісара з питань промислової стратегії Стефана Сежурне, який під час візиту до Києва наголосив, що Україна може забезпечити 21 із 30 критично важливих матеріалів, необхідних Європі, і зробити це у форматі рівноправного партнерства. При цьому він зіграв на протиставленні зі Сполученими Штатами, підкресливши, що «Європа ніколи не наполягатиме на угоді, яка не є взаємовигідною».
Однак згодом в ЄС заперечили наявність якоїсь нової угоди, яка нібито виникла як «контраргумент» американському варіанту. Насправді співпраця між ЄС та Україною у сфері корисних копалин триває ще з 2021 року, а не є новою ініціативою. Як зазначив представник Єврокомісії Томас Рен’є, жодних нових пропозицій з боку Євросоюзу щодо критичних матеріалів не надходило – вже кілька років діє меморандум про взаєморозуміння, який формалізує цю співпрацю.
ЄС розглядає таку взаємодію не лише як питання постачання сировини, а й як можливість створення місцевої доданої вартості та розширення економічних перспектив для партнерських країн. Він також підкреслив, що мова йде саме про кооперацію з Україною, а не про конкуренцію зі США.
Своєю чергою, посадовці Франції зазначили, що перемовини щодо корисних копалин ведуться з Україною щонайменше з жовтня минулого року: за словами міністра оборони Франції Себастьян Лекорню, Україна, презентуючи план перемоги, зробила пропозиції не лише Сполученим Штатам, а й Франції. За його словами, країна зацікавлена у ключових видах української сировини, потрібної для виробництва військової техніки та компонентів, упродовж наступних 30-40 років.
Як зазначив у коментарі eDialog експерт-міжнародник Станіслав Желіховський, можна говорити про певну конкуренцію між США та Європейським Союзом щодо доступу до українських ресурсів, особливо рідкоземельних металів, які мають стратегічне значення для оборонної та технологічної промисловості. При цьому він зазначив, що Дональд Трамп намагається форсувати переговори, щоб закріпити за США вигідні умови, тоді як Європа, розглядаючи Україну як майбутнього члена ЄС, побоюється надмірного впливу американців. Втім, експерт наголошує, що Євросоюз поки що не зробив жодних реальних кроків для імплементації меморандуму про співпрацю, підписаного ще у 2021 році – вочевидь, велика війна внесла свої корективи.
Крім того, через війну Україна поки що не може повноцінно використовувати свої природні ресурси, оскільки багато родовищ розташовані в зоні бойових дій або на окупованих територіях. Це, відповідно, додає невизначеності як для європейців, так і для американців, які розуміють, що без завершення активної фази війни реальний видобуток буде неможливим. Водночас Вашингтон бачить у співпраці з Україною не лише економічні вигоди, а й можливість закріпити свій вплив у регіоні.
«Україні варто максимально використати цю ситуацію для отримання кращих умов. З одного боку, ЄС має стратегічну зацікавленість у ресурсах України, але поки що не пропонує конкретних гарантій чи інвестицій. З іншого боку, США можуть надати реальні кошти та військову допомогу, але існує ризик, що американські компанії отримають надто велику перевагу. Тому головне завдання Києва — балансувати між цими двома силами та домагатися найбільш вигідних умов для себе», – вважає Станіслав Желіховський.
На його думку, після того, як Україна підпише угоду зі США, важливо уникнути будь-яких положень, які можуть суперечити євроінтеграційним процесам. Інакше у майбутньому це може стати точкою конфлікту з ЄС, що загальмує вступ України до Євросоюзу.
«Оптимальним варіантом було б підписання окремих угод і з американцями, і з європейцями, з чіткими зобов’язаннями кожної сторони, а також залучення інших партнерів, таких як Канада, Японія та Південна Корея. Це дозволить Україні не лише залучити інвестиції, а й зберегти баланс у зовнішній політиці», – підсумував експерт.