8 січня 2025 року. Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів дослідження з метою визначити настрої українців щодо найважливіших подій та тенденцій. Одне з них стосувалося рівня довіри до президента Володимира Зеленського.
Так, згідно з даними КМІС, станом на грудень 2024 року 52% українців заявили про довіру Президенту Зеленському, тоді як 39% повідомили про недовіру, а ще 9% не змогли визначитися зі своєю позицією. Для порівняння: у грудні 2023 року рівень довіри становив 77%.
Особливо помітні коливання рівня довіри відбулися на початку 2024 року: з січня по травень довіра впала з 64% до 59%, тоді як рівень недовіри зріс до 36%. Соціологи пояснюють цей спад складними суспільно-політичними умовами та внутрішніми викликами.
Дослідження також виявило деякі регіональні особливості у сприйнятті діяльності Президента. Зокрема, найвищий рівень довіри зафіксовано на заході України (+27%), тоді як у центральних регіонах баланс довіри та недовіри склав +13%. На сході та півдні баланс наблизився до нуля — кількість тих, хто довіряє, практично зрівнялася з кількістю тих, хто не довіряє.
КМІС підкреслив важливу залежність рівня довіри до Президента від загального ставлення громадян до майбутнього країни. Серед оптимістично налаштованих українців 67% довіряють Зеленському, тоді як серед песимістів цей показник становить лише 31%. На думку соціологів, рівень довіри залежить не лише від політичних рішень, а й від суспільного контексту та актуальних подій.
Дослідники також провели експеримент із формулюванням запитань, який вплинув на відповіді респондентів. Одним учасникам опитування пропонували вибрати відповідь без варіанту «важко сказати», а іншим — із можливістю обрати цю опцію. Виявилося, що коли варіант «важко сказати» озвучується, його обирають 24% респондентів. Водночас рівень довіри знижується до 45%, а недовіри — до 31%. Проте навіть за різних формулювань питання загальні тенденції залишаються схожими: баланс довіри залишається позитивним, хоча поступово зменшується.
Антон Грушецький, виконавчий директор КМІС, акцентує на важливості збереження конструктивності в обговоренні діяльності президента: «Довіра до президента в умовах війни — це не лише оцінка його особистої діяльності, а й ключовий елемент підтримки суспільної стабільності. Безпідставна критика може завдати шкоди як репутації окремих політиків, так і суспільним інституціям загалом. Водночас українці демонструють зрілість, адже більшість підтримує конструктивну критику, а не хаотичну деструкцію».
Також КМІС проаналізував настрої українців і їхні сподівання щодо майбутнього. Одне з ключових питань стосувалося того, якою українці бачать країну через 10 років — процвітаючою державою в ЄС чи країною зруйнованою економікою та відтоком населення.
Дані показують, що за останні два роки рівень оптимізму знизився, але більшість громадян досі вірять у позитивний сценарій.
Цікаво, що у 2022 році 88% опитаних вірили у процвітання України, у 2023-му цей показник знизився до 73%, минулого року оптимістично налаштованими залишилися 57% громадян. Водночас частка тих, хто прогнозує економічну кризу, зросла з 5% у 2022 році до 28% у 2024 році. Аналітики звертають увагу, що значна частина людей займає позицію невизначеності, зберігаючи обережний підхід до прогнозів майбутнього.
Ще одне запитання стосувалося руху українців до єдності чи розколу. У 2023 році 69% громадян вважали, що українці рухаються до єднання. У 2024 році ця частка зменшилася до 53%. Натомість кількість тих, хто вважає, що суперечності поглиблюються, зросла з 25% до 33%.
Результати показують, що оптимізм щодо майбутнього країни та віра у єдність суспільства не завжди збігаються. Наприклад, 13% тих, хто вірить у процвітання України через 10 років, водночас прогнозують розкол суспільства. 10% респондентів, які вважають, що українці згуртовуються, бачать країну у майбутньому у стані економічної кризи.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький наголошує, що оцінювати такі результати варто з урахуванням складних обставин останнього року:
«Ми переживаємо період обмеженої західної підтримки, міжвладний період у США, кадрові зміни та внутрішні виклики, включно з корупційними скандалами і дискусіями про мобілізацію. У цих умовах рівень оптимізму залишається вищим, ніж можна було очікувати».
Метою ще одного дослідження, яке проводив Київський міжнародний інститут соціології, було з’ясувати, скільки українців готові терпіти тягар війни стільки, скільки потрібно. Дані опитування показали, що рівень доходів українців впливає на тривалість запасу міцності, але не є вирішальним фактором.
Так, серед респондентів із високим рівнем доходів 70% готові терпіти стільки, скільки потрібно. Серед людей із середнім достатком таких 58%. Проте навіть серед людей із низьким доходом 51% висловили готовність продовжувати опір стільки, скільки буде потрібно.
Антон Грушецький зазначив, що зниження частки людей, готових нести тягар війни без обмежень, є тривожною тенденцією: «Готовність терпіти воєнні труднощі не обмежується економічними умовами життя – інші фактори, такі як суспільні наративи та глобальні обставини, можуть мати більший вплив».
Він також наголосив, що на тлі складних подій, як-от обмежена підтримка західних партнерів та внутрішні політичні виклики, українці демонструють надзвичайну стійкість:
«Попри всі прогнози про швидке виснаження, українці залишаються символом хоробрості та прагнення до перемоги навіть через три роки після початку повномасштабного вторгнення».
Вікторія Чирва
Image by Lisa Caroselli from Pixabay