Попри те, що війна триває, тема відбудови України і залучення для цього зарубіжних партнерів, зокрема, польських, порушується все частіше. Олександр Ротов – голова ради директорів Конфедерації будівельників України, яка є найбільшим галузевим об’єднанням України, переконаний, що готувати умови для майбутніх інвесторів потрібно вже зараз.
В ексклюзивному інтерв’ю для eDialog пан Ротов розповів про те, як працює Конфедерація, яким чином віце-президент Польсько-української палати став представником КБУ у Польщі та чим Україна може зацікавити інвесторів з усього світу.
– Пане Олександре, розкажіть, будь ласка, про діяльність вашої Конфедерації.
– Конфедерація будівельників України була заснована в 2011 році. Зараз вона об’єднує різні профільні асоціації, і не тільки будівельників, а й чимало суміжних професій – архітекторів, юристів, фінансистів та інших спеціалістів, пов’язаних з будівництвом. Очолює Конфедерацію президент, який представляє організацію перед державними органами, а також рада директорів, яка займається законодавчими питаннями. Її очолюю я. Ми як Конфедерація вибудовуємо правильні відносини між країнами та партнерами, створюємо законодавче поле. Щоб нашим членам та партнерам було зрозуміло, як проводити бізнес в Україні, за необхідності вийти з нього та отримати зароблені кошти без ризику втратити їх через можливе шахрайство. На сьогодні наша Конфедерація є однією з найсильніших громадських об’єднань в Україні з високим авторитетом. Ми об’єднуємо близько 800 компаній, і на кожному засіданні Ради директорів додається від 15 до 20 нових компаній. Наші межі досить широкі, і всі будівельники України відчувають підтримку з нашого боку.
– Ви маєте повноваження змінювати законодавство країни, як відбувається ця робота?
– Ми активно співпрацюємо з державними органами та ініціюємо законодавчі зміни. Наші представники часто зустрічаються з депутатами, міністрами та іншими посадовцями, щоб обговорити питання, що стосуються будівельної галузі. Також у нас є комітети, які працюють над удосконаленням будівельного ринку та вирішенням корупційних проблем. Крім того, ми маємо представників у кожній області України – вони збирають місцевих будівельників та ініціюють вирішення питань на місцях. Наші представники є впливовими людьми, які допомагають будувати правильну політику у своїх регіонах. До війни ми проводили регулярні виїзні засідання в різних областях, що сприяло залученню місцевих органів влади та бізнесу до нашої роботи.
– Розкажіть, будь ласка, про вашу взаємодію з іншими країнами, зокрема, Польщею.
– Ми прагнемо інтегруватися в європейську спільноту, переймаючи кращі практики з інших країн. Також працюємо над тим, щоб залучити іноземні компанії до України, пропонуючи їм вигідні умови для ведення бізнесу. Наша мета – створити прозорий та ефективний ринок будівельних послуг, захистити інтереси наших членів та сприяти розвитку будівельної галузі в Україні.
Щодо співпраці з Польщею, на минулорічній конференції Common Future у Познані КБУ підписала меморандум з Польсько-українською господарчою палатою. Але я одразу наголосив, що для того, аби цей меморандум був «живий», потрібно, аби у Польщі Конфедерацію представляла окрема людина. Я запропонував кандидатуру Владислава Іванова – віце-президента ПУГП. Президент Палати Яцек Пєхота підтримав цю ідею. А під час чергового засідання Ради директорів ми проголосували за його кандидатуру, після чого пан Іванов офіційно здобув статус представника Конфедерації у Польщі.
Дуже важливо, щоб до Польщі доходила максимально об’єктивна інформація про Україну, про її економіку, законодавчі зміни тощо. І щоб польські підприємці, які мають плани прийти в Україну, змогли зробити це просто і безперешкодно, без остраху, що тут їх надурять. Пан Іванов має доступ до всієї інформації, може спілкуватися з моїми заступниками, юристами тощо. Сам я спілкуюся з ним кожного тижня, він регулярно звітує мені про виконану роботу та узгоджує плани. Саме Владислав проводить первинний відбір компаній-кандидатів, оцінюючи їх відповідність критеріям, які ми встановили – зокрема, порядність, кредитна історія, фінансова спроможність, досвід на ринку тощо. Я ще жартую, що якщо він пропустить якусь компанію, а вона хоча б одному критерію не відповідатиме, я спитаю з нього (сміється).
– Як відбувається процес залучення інвесторів?
– Важливо, щоб кожен зарубіжний інвестор мав чітке уявлення про умови роботи в Україні. Ми оцінюємо їхню порядність та прозорість, а також ділові якості. Наприклад, ринок житла зараз переживає спад, і багато компаній шукають нові можливості для інвестицій. Ми співпрацюємо з тими ж польськими інвесторами, які хочуть проінвестувати у проекти в Україні. Це може бути будівництво житла або комерційних об’єктів. Собівартість будівництва в Україні істотно відрізняється від продажної ціни. Таким чином, інвестори можуть отримати вигідний прибуток.
Звісно, є певні виклики, зокрема пов’язані з візами та роботою наших консульств. Проте ми працюємо над тим, щоб ці проблеми вирішити і створити сприятливі умови для інвесторів.
– Як ви переконуєте партнерів співпрацювати з вами, ставати членами конфедерації?
– Кожного разу, коли ми налагоджуємо зв’язки з іноземними партнерами, я наголошую, що Україна відкрита для всіх, можна приїжджати, відкривати свій бізнес. Проте варто зауважити, що якщо заходити просто «з вулиці», без допомоги, то 95% вірогідності натрапити на шахраїв, які наобіцяють вам золоті гори, а потім – ошукають. Натомість коли компанія звертається до Конфедерації, я даю 75% гарантії, що вона вирішить свої питання і зможе успішно розпочати бізнес. Я не обіцяю 100%, бо не хочу нікого дурити. У нас же теж можуть бути різні непередбачувані обставини, перешкоди на рівні виконавців тощо. Але у нас є будівельний суд, де можна вирішити всі спірні питання.
– Якими є основні проблеми будівельної галузі? Наскільки я розумію, головними з початку війни був брак будівельних матеріалів, які раніше постачалися з росії та білорусі, та брак працівників…
– Брак матеріалів ми перекрили іншими постачальниками – тут вже проблем немає. З працівниками ситуація гірша. Проте і тут є позитивні тренди – ми підписали угоди з кількома великими світовими виробниками будівельної техніки, наприклад, Caterpillar, John Deere та іншими. Згідно з підписаними угодами, вони постачають нам тренажери, на яких люди вчаться приблизно півроку. А потім, після закінчення навчання, постачають нам будівельну техніку, яка управляється за допомогою спеціальних джойстиків.
Тож не потрібно вже величезного мужика, щоб управляти вантажівкою чи екскаватором – з цим впорається і жінка або людина, яка має якісь фізичні вади. На жаль, у нас за зрозумілих причин зараз багато людей, що втратили кінцівки. І у нас є можливість працевлаштувати 5-6 тисяч таких людей. Це не лише частково компенсує дефіцит робочої сили, але й допоможе соціалізації таких людей.
– За вашими прогнозами, охочих відбудовувати післявоєнну Україну буде достатньо?
– Впевнений, що від охочих відбою не буде. Вони б і зараз зайшли, але поки не наважуються через зрозумілі ризики. Але як проженуть окупантів, всі будуть тут, повірте. Тому наша задача – вже зараз, до того, як відкриються двері до відбудови України, напрацювати всі можливі умови, вибудувати відносини, опрацювати механізми та налагодити довіру.
Власне, з польськими партнерами ми вже активно почали цю роботу. Ми задоволені нашою співпрацею, здійснили низку напрацювань і розраховуємо на ефективний результат нашої співпраці. Важливо, що нас об’єднують не лише ділові цілі, але й довіра один до одного. Як добре сказав президент Палати Яцек Пєхота, між нами з’явилася певна «хімія» у стосунках. А справа, заснована на довірі, має всі шанси бути успішною.
Бесіду вела Вікторія Чирва