6 березня 2024 року. Президент України підписав довгоочікуваний закон про корпоративне управління державними компаніями. Від нього залежало отримання Україною мільярдів від МВФ, ЄС та Світового банку. На які зміни очікувати державним підприємствам?
Насамперед, закон зобов’язує Кабмін розробити чітку й прозору Політику державної власності. Урядовий документ має визначити, із якою метою держава володіє підприємствами, які компанії є стратегічними і мають залишитися у власності держави, а які – передати на приватизацію.
Ревізію держпідприємств треба було проводити вже давно. Наразі у державній власності перебуває 3 107 підприємств. Із цієї кількості 859 працюючих і лише 433 отримують прибутки. Кожне третє – збиткове, а отже – потенційне джерело фіскальних ризиків.
Уряду така статистика відома, однак чиновники лише констатують, що державі важко керувати всіма активами. Законодавство недосконале, відтак створює безліч варіантів і можливостей для зловживань. Нерідко державні компанії використовують відверто корупційні схеми, прикриваючись політичним впливом.
У Мінекономіки сподіваються, що новий закон зможе відокремити функції держуправління та управління активами. “Уряд повинен фокусуватися на створенні умов для функціонування підприємств за загальноприйнятими стандартами, зберігаючи при цьому контроль за ключовими активами. У розвинених країнах використовують саме такий підхід», – зазначає менеджер команди підтримки реформ Мінекономіки Надія Кобиляк.
Закон 2024 року розширює повноваження наглядових рад. Їхні члени ухвалюватимуть ключові операційні рішення: затверджуватимуть фінансові, стратегічні та інвестиційні плани, призначатимуть і звільнятимуть керівників держпідприємств.
Ця норма запрацює не одразу. Кабмін буде долучатися до затвердження фінансових та стратегічних планів найважливіших державних компаній під час дії воєнного стану і впродовж року після його скасування. Однак тривалість її дії обмежена – не довше трьох років.
Економічний експерт Олександр Лисенко пояснює, чому провалилась ідея наглядових рад, які мали запрацювати ще 7-8 років тому: «Наглядові ради хоч і мали виняткове право ухвалювати рішення з низки питань, ключові повноваження в найважливіших держкомпаніях – призначення і звільнення керівників, затвердження фінансових планів – залишалися за урядом”.
На його думку, якби члени наглядових рад вчасно здобули реальну незалежність та затвердили стратегію управління державною власністю, ефективність була би вищою. А так Україна практично змарнувала ціле десятиліття. Баланс керування державними компаніями з політичного на професійний не змістився.
Ще один пункт документу заслуговує на увагу і є практично новацією – обов’язкова оцінка діяльності наглядових рад не рідше одного разу на три роки. Її результати затверджуватимуться з урахуванням висновку незалежного консультанта або самооцінки чи пояснень самих рад.
Вичерпний перелік підстав для дострокового звільнення членів наглядових рад унеможливить довільне тлумачення щодо їхньої «неналежності роботи». Вердикт щодо належності роботи буде зроблено з урахуванням реальних результатів. Оцінка діяльності має бути об’єктивною. І тоді припиняться випадки звільнень за політичними мотивами.
Закон запроваджує новий критерій незалежності члена наглядової ради – фінансовий. Особа не може бути незалежним членом наглядової ради державної компанії, якщо її винагорода є для неї єдиним або основним джерелом доходу.
Майже революційна зміна стосується виплати державними компаніями дивідендів до державного бюджету. У поточному році мають скасувати базовий норматив у 80%, а наглядова рада отримає право пропонувати розмір дивідендів. Але не диктувати, бо їхній розмір має визначатися відповідно до дивідендної політики, яку затвердить Кабмін. Під час воєнного стану та протягом року після його скасування, але не довше трьох років, продовжить діяти правило, що держкомпанія має спрямувати на виплату дивідендів не менше 30% прибутку.
Заступник міністра економіки Олексій Соболєв підкреслив важливість ухвалення закону. На його переконання, важливо, щоб Україна як майбутній член Євросоюзу грала за європейськими правилами. Адаптація законодавства з управління державними підприємствами до вимог ЄС – одна з передумов для вступу України в ЄС.
Вікторія Чирва
Photo by Campaign Creators on Unsplash