18 квітня 2023 року. Рішення шести європейських країн заборонити транзит української аграрної продукції виглядає дещо дивним, оскільки Європейський Союз сам його ініціював. Та наразі Києву доведеться вживати заходів, аби виправити ситуацію. Стало відомо, що юридично оскаржувати введені заборони Україна не буде і сподівається залагодити зерновий конфлікт мирно.
Скоріш за все для Польщі, яка першою ініціювала запровадження ембарго, збільшать якусь сільськогосподарську дотацію, переглянуть певні квоти. Від цього буде залежати, чи подовжиться заборона, чи її скасують. Посли країн-членів ЄС найближчим часом детально проаналізують рішення про заборону імпорту українського зерна та інших продуктів.
У Міністерстві аграрної політики та продовольства України запевняють, що жодного демпінгу цін на українську агропродукцію на польському та на інших сусідніх ринках немає. Адже ціну встановлюють не українські фермери чи експортери. Вона формується під впливом світової кон’юнктури вартості зернових. А експерти переконують, що не йдеться про обсяги, які б могли обвалити європейський ринок. Приміром, пшениці минулого року у Польщі було реалізовано 700 тисяч тон, кукурудзи – трохи більше 1 мільйона тон. Як вважає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук, насправді вплив українського збіжжя на польський та інші сусідні ринки дуже перебільшений.
«Таке враження, загалом, що за рахунок зменшення ціни на свою продукцію хтось хоче отримати певні дотації із Брюсселя”, – вважає експерт. Він робить висновок, що фермери у східноєвропейських країнах вразливі до інформаційного впливу – як з боку внутрішніх політичних гравців, так і третіх країн. А третьою стороною, на переконання низки аналітиків, може бути росія, яка дуже не зацікавлена у двосторонніх стосунках України й Польщі, оскільки саме Польща з усіх міжнародних партнерів України докладає чи найбільше зусиль для спільної перемоги над агресором.
Водночас фахівці не відкидають, що в цілому проблема не була б такою гострою, якби українські експортери чітко дотримувалися умов зернового транзиту. Цілком імовірно, що чимало партій, які попередньо планувалося відправити до третіх країн, з різних причин збувалися у тій же Польщі. Пояснення просте: менші логістичні витрати, рух продукції набагато швидший. Річ, поміж іншого, й у тім, що європейська інфраструктура – передовсім, портова, – виявилася неготовою до приймання такого обсягу вантажів. За оцінками експертів, польська логістична система спроможна лише упродовж року забезпечити перевезення тих обсягів зерна, які Україна може експортувати за місяць. Відтак у польських портах виникають величезні черги. Відповідно, продукцію потрібно десь зберігати. А це додатковий тиск на складські та елеваторні потужності.
Експерти не виключають, що деякі партії агросировини завозилися з України якраз “із прицілом” на продаж у Польщі, Словаччині чи Румунії, хоча у супровідних документах, можливо, цей товар і значився як транзитний. Але при цьому й багато польських компаній інтересами своїх фермерів дотепер надто не переймалися й охоче скуповували дешеве українське зерно, у такий спосіб стимулюючи його “осідання” на території країни та “цільове завезення” транзитними коридорами.
Так чи інакше, Україна повинна йти на компроміс, відмовившись, на вимогу польських фермерів, від продажу свого збіжжя на їхній території, але вона має наполягати на безперешкодному транзиті до третіх країн із збереженням заявлених обсягів.
“З точки зору державницького стратегічного планування нам точно не варто зараз втрачати підтримку наших сусідів – насамперед, Польщі. Налаштовувати партнерів проти себе – не наймудріший крок. Рішення про обмеження непросте. Тому що у наших фермерів та експортерів є свої інтереси, які держава повинна відстоювати. Але маємо подавати партнерам чіткий сигнал, що ми готові з ними говорити на всі ці складні для нас теми” – вважає посол МЗС з особливих доручень Ольга Трофімцева.
Сьогодні не час говорити «хто винен?». Пора шукати відповіді на запитання – що робити? Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ висловлює свою точку зору: “Кабінет міністрів має ініціювати переговори з Європейською комісією про те, що у зв’язку з тим, що українська економіка понесла безпрецедентні втрати, Україна потребує того, щоб на європейському ринку для нас було запроваджено режим вільної торгівлі”, – каже Олексій Кущ.
Однак досягти цього буде непросто, попереджає експерт. Водночас посилається на колишній європейський досвід, коли подібні преференції надавались таким країнам, як Бангладеш та Камбоджа. Ті у відповідь завалили Європу дешевими товарами харчової та легкої промисловості. Тут варто зважати на один нюанс: ні Бангладеш, ні Камбоджа, на відміну від України, не перебувають на передовому фланзі захисту цінностей цивілізованого світу.
У парламенті теж сподіваються, що Брюссель та інші європейські столиці знайдуть аргументи і важелі, аби переконати Варшаву та інших утриматись від кроків, які б’ють по українському експорту. «Але це серйозний сигнал для української влади, яка марить, що на післявоєнну відбудову наші партнери виділятимуть мільярди й утримуватимуть український бюджет», – вважає співголова фракції “Європейська солідарність” Ірина Геращенко.
Віце-президент з економічної освіти Київської школи економіки Олег Нів’євський запевняє, що відмова від експорту українського зерна деяких країн-членів Європейського Союзу — це тест на міцність ЄС. На те він і союз, щоб діяти як одне ціле, додав експерт.
Вікторія Чирва