5 квітня 2023 року. Уряд переглядає плани переходу на відновлювальні джерела енергії, щоб досягти співвідношення 50 на 50, де половина – атомна енергія, а половина – відновлювана. Раніше повідомляли про стратегію досягти 25% відновлювальних джерел до 2030 року, але війна внесла свої корективи. У міністерстві енергетики назвали децентралізацію вироблення та перехід на відновлювальні джерела одним з найкращих рішень для України.
Голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков підтверджує, що перехід до «зеленої» енергетики посідає чільне місце у питання національної безпеки країни.
“Відновлювана енергетика – це інвестиції у власну економіку, це енергетична безпека, енергетична незалежність і декарбонізація. Відновлювана енергетика покращує клімат, створює нові робочі місця за рахунок залучення інвестицій. І це шлях до миру: за вітер і сонце не воюють”, – наголошує голова правління УВА.
Агресивна війна рф проти України послабила можливості держави підтримувати «зелену» енергетику. Водночас російський ракетний терор показав, наскільки стійкішою може бути енергосистема, в якій електроенергію генерують тисячі дрібних виробників. Навіть з військової точки зору вдарити по такій великій кількості цілей по всій країні складніше, ніж влучити в один великий об’єкт. Відтак Україна навчилась враховувати воєнні загрози і задля безпеки своїх громадян прискорює перехід на ВДЕ.
Таку стратегію Україна і збирається продовжувати. Під час візиту до Києва президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн у перші дні лютого цього року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що уряд має намір «започаткувати масштабну програму виробництва сонячної енергії українськими домогосподарствами та громадами». При цьому наголосив, що відновлювальні джерела – це не тільки екологія, а передовсім питання національної безпеки.
Як планують спрямовувати енергію вітру та сонця на відбудову країни?
До початку широкомасштабної війни, в Україні “зелену” електроенергію генерували 34 вітроелектростанції (ВЕС) або 699 вітрових турбін, середня одинична потужність яких становить 3,5 МВт.
За даними Української вітроенергетичної асоціації, з початку широкомасштабної війни в Україні станом на кінець 2022 року було зупинено понад 75% вітроенергетичних потужностей, тобто з загальних 1 673 МВт, наразі не працює близько 1 462 МВт українських вітроелектростанцій. Їх треба відновлювати, а декотрі зводити з нуля.
Багато надій енергетики покладають і на сонячну енергію. Голова Асоціації енергетики Артем Семенишин розповідає про перші кроки відновлення у цій сфері. В Україні вже встановлено 7,6 ГВт потужностей сонячної енергетики. І ця цифра буде збільшуватися, адже саме сонячна енергетика дозволяє найшвидше та з найменшими витратами відновити втрачені через війну генеруючі потужності.
Попри війну, сонячна енергетика активно розвивається. Сонячні станції встановлюють домогосподарства та об’єкти критичної інфраструктури, щоб забезпечити резервне живлення під час збоїв у електромережі. З початком війни роль малих систем з акумуляторами зросла.
«В Україні офіційно зареєстровано всього 45 тисяч домашніх сонячних систем. А маємо потенціал щонайменше в мільйон. Цей процес потрібно стимулювати, адже лише розподілена генерація може стати запорукою енергетичної безпеки держави”, – окреслює перспективи Семенишин.
Тоді що стримує довести кількість домашніх сонячних систем до мільйона чи бодай 300-400 тисяч? Найперше – величезні борги «Укренерго» перед інвесторами у ВДЕ. Держпідприємство «Гарантований покупець» не спроміглося розрахуватися з «зеленою» генерацією за половину електрики за підсумками 2022 року. А це досить висока цифра – 12,3 млрд гривень.
На початку лютого інвестори в зелену енергетику закликали президента, депутатський корпус та уряд врятувати галузь і якнайшвидше вирішити проблеми виплати боргів та своєчасності розрахунків, які накопичувались упродовж останніх років. Від розв’язання цих проблем залежить подальший розвиток ВДЕ в Україні і анонсований урядом «зелений» енергетичний перехід.
Післявоєнне відновлення ВДЕ в Україні можна стимулювати, однак для цього потрібно підігнати обсяг коштів на ринку електричної енергії до встановлених потужностей і дати інвесторам чесну й обґрунтовану відповідь, скільки держава може платити їм в рамках “зеленого” тарифу. Так вважають аналітики енергетичного ринку. Інакше перспектива вже до 2030 року збільшити частку виробленої з відновлювальних джерел з нинішніх 8% до 27% залишиться декларативною заявою.
Експерти не бачать сенсу будувати в Україні нові атомні чи інші електростанції, які використовують викопне паливо, внаслідок високих безпекових ризиків та ризику знову бути залежними від паливних елементів або ціни на газ. Та для цього Україні доведеться докласти чимало зусиль.
Для прискорення темпу введення нових потужностей на рівні хоча б в 1 ГВт щороку, треба вже зараз, не чекаючи закінчення війни, створювати власну, сучасну виробничу базу, розпочати виробництво комплектуючих для вітрових турбін та сонячних батарей. Це дозволить створювати нові робочі місця, швидше розвивати регіони з вітровим та сонячним потенціалами, а не платити за імпортовані енергоносії загарбникам, як це було до війни.
Вікторія Чирва