31 січня 2023 року. Міністерство оборони уклало 16 державних контрактів із українськими виробниками безпілотників. На закупівлю дронів планується спрямувати близько 20 млрд грн. Про це заявив міністр оборони Олексій Резніков.
У відомстві зазначили, що заявок від українських розробників надійшло значно більше – 75. Із цієї кількості після консультацій із Генеральним Штабом ЗСУ відібрали 16, готових розвивати ринок дронів широкого спектру застосування, які виготовлятимуться серійно і швидко.
Зазвичай підприємства з виготовлення безпілотників створювали волонтери, об’єднані спільною ідеєю чи хобі. Докладали чимало зусиль та винахідливості в пошуках засобів для виробництва. Деякі команди і донині діють усередині ЗСУ, зібравши військових із різних підрозділів та створивши своєрідний центр розробок. Досвідчені розробники вигадують нові ідеї та проекти, наприклад, окрім великих дронів випускають апарати меншого радіусу дії, необхідні військовим для розвідки. Ясна річ, на державну підтримку ці команди особливо не розраховують.
Результатом розробки таких груп є вже відомий розвідувальний дрон “Shark”, який працює на дистанції до 50 кілометрів. Авторство цього апарата належить компанії Ukrspecsystems. Обнадійливу реакцію з фронту отримав український безпілотник “Сокіл-300”. Він має велику дальність дії, що дозволяє діяти у глибокому тилу росії. Серед основних переваг аналітики вказують на те, що дрон може вести як розвідку, так і завдавати ударів за допомогою різного озброєння.
Військові експерти та бійці ЗСУ стверджують, що для остаточної перемоги над російськими агресорами країні треба виробляти щонайменше 10 тисяч дронів щомісяця. Йдеться не тільки про розвідницькі, а й ударні безпілотники. Така кількість БПЛА тільки на перший погляд видається перебільшенням. Навіть дрони, які використовують для розвідки, мають дуже короткий термін «служби». А дрони-камікадзе і поготів. Але й тих, і інших для потреб ЗСУ треба дуже й дуже багато. Аби вони могли атакувати БПЛА, які росія застосовує під час вторгнення в Україну.
У Генштабі вже анонсували формування ударних рот безпілотних літальних апаратів. Такі формування сприятимуть зниженню відставання країни від ворога в галузі безпілотників. Формалізація так званих «літунів» – добрий знак, однак військові побоюються, що через брак апаратів у обслуги буде мало роботи. Бо наразі кількість операторів, здатних завдавати ударів по ворогу за допомогою безпілотників, у рази перевищує забезпечення дронами. Відтак десятки тисяч безпілотників щомісяця має стати першочерговим обов’язком держави, її пріоритетом.
Ігор Луценко, військовослужбовець ЗСУ, з 2015 року – засновник Центру підтримки аеророзвідки, сприйняв позитивно, що уряд спрямовує у галузь БПЛА два десятки державних мільярдів, але не очікує на блискавичний результат. За його оцінкою, ця галузь аж надто зарегульована. У ній зібрано максимальну кількість усяких перешкод, заборон тощо. Завдання для зацікавлених у швидкому просуванні виробництва дронів – вдосконалити усі процеси ланцюга з виробництва дронів. І зробити це доволі оперативно, зважаючи на те, що ворог поки не збирається згортати воєнні дії.
Перш ніж почати виробництво власних безпілотників, слід подбати про швидку і прозору процедуру щодо імпорту запчастин. Без цього процес загальмується, а то й зовсім зупиниться. Має бути чіткий сигнал до митниці та інших регуляторних органів, аби завезення комплектуючих до безпілотників відбувалось без затримок.
Ще є проблема з налагодженням контактів з бойовими частинами. Фізичні та юридичні умови для зберігання вибухівки, виробництва вибухових пристроїв, їхнього випробування поки не врегульовані. Вони потребують негайних змін.
Гостро постало питання повітряного простору для випробування та обльоту БПЛА. На отримання дозволу на польоти може іти кілька тижнів, що зовсім неприпустимо, вважають військові експерти.
Щоб українська армія дронів переважала ворожу передовсім якістю, слід забезпечити максимальні умови для виробників. Не принижувати вітчизняних зброярів порівняно із закордонними. Адже не секрет, що для українських виробників досі існують обмеження валової прибутковості. А це не що інше, як дискримінація, вважають фахівці. Фактор такої дискримінації криється ще й у «ліміті» на зарплату українських виробників. Скажімо, робота інженера з навігаційних систем для БПЛА оцінюється на ринку в 3500 доларів на місяць. В Україні чомусь діють інші розцінки – не більше 600-700 доларів.
Щоправда, щодо якості вітчизняних безпілотників, думки аналітиків дещо не збігаються. Переважна більшість оцінює можливості приблизно так: наша мета – не зробити найкраще у світі або те, що не має аналогів. Хоча в Україні вже є інноваційне обладнання, яке дозволяє швидко виготовляти нові вітчизняні безпілотники.
Наша мета – виготовляти дронів якомога більше, бо ЗСУ квапить. Тож виробники мають поспішати. І результат не забариться. Уже навесні українська армія дронів здатна влаштувати справжнє пекло російським окупантам.
Вікторія Чирва