15 липня 2022 року. Внаслідок війни сотні тисяч людей залишилися без житла. На рівні держави вирішується питання, яким чином їх усіх забезпечити хоча б тимчасовими помешканнями.
Станом на 7 липня близько 800 тисяч українців залишилися без даху над головою. Заявки на компенсацію за зруйноване житло вже подали близько 220 тисяч людей. Щоправда, механізм компенсації ще чітко не визначений: відповідний законопроект 7198, який регулює це питання, наразі тільки прийнятий за основу, але ще не ухвалений в цілому.
У травні Офіс президента оприлюднив програму розселення українців, які втратили житло. Заступник голови ОП Кирило Тимошенко заявив, що для 2,1 млн переселенців (за даними офіційної статистики) необхідно 600 000 квартир. З них майже 9% (53 393 квартир) держава передасть учасникам програми до кінця року.
А поки що розглядаються варіанти забезпечення житлом переселенців. Основні з них – модульні містечка, ініціювання нового будівництва з боку держави, фінансування недобудов, видача сертифікатів на житло, а також іпотека на пільгових умовах.
Модульні містечка – це тимчасовий варіант. За словами координатора Національної програми «Велике будівництво» Юрія Голика, будувати їх невигідно, бо собівартість будівництва майже не відрізняється від повноцінних ЖК. Вся надія на європейських партнерів – якщо вони зможуть передати готові модульні містечка, то там можуть розселитися переселенці. Але питання із забезпеченням постійним житлом все одно залишиться відкритим.
Ще один варіант – будівництво з «нуля», замовником якого може виступити держава. Раніше було анонсовано, що таке масове будівництво житлових комплексів площею по 100 тис. кв. м може розпочатися у 16-17 областях, тобто, майже, всіх, де не ведуться бойові дії.
Але наразі, поки будівництво не розпочато, розглядається варіант використання нерухомості різного ступеню готовності, від недобудов до готових до здачі варіантів. Державні органи проводять моніторинг – де є недобудови, які можна швидко завершити та заселити туди людей. Але цей варіант має свої мінуси. Адже для того, щоб жити у нових помешканнях, людям доведеться витратити кошти на ремонт, а грошей у переселенців просто нема. Крім того, державі треба домовитися із забудовниками, яким теж невигідно продавати квартири дешевше, ніж іншим потенційним інвесторам.
«Щоб був знайдений компроміс із забудовниками, щоб, з одного боку, держава не переплатила, з іншого – щоб забудовники не пішли в глибокий мінус через те, що держава пропонує продавати за маленькою ціною. Це для незахищених верств населення, яким держава просто має дати це житло, і вони там мають жити», – каже Юрій Голик.
Ще один варіант компенсації, яка може запропонувати держава громадянам, які втратили житло, – це сертифікати на житло. Механізм наступний: люди отримують цільові сертифікати, які можна обміняти тільки на квадратні метри, а забудовники обмінюють сертифікати на живі гроші у держави.
Фахівці стверджують, що житлова криза може дати поштовх розвитку іпотечного кредитування. Наразі розглядається запуск іпотеки чи лізингу під мінімальний відсоток – (1-2%) або навіть безвідсоткова ставка для незахищених верств населення. Відсоток за такою іпотекою має компенсувати держава.
Існує також тимчасовий варіант, який не потребує великих вкладень – компенсація коштів на оренду житла. Це коли люди здають квартири переселенцям, а вартість оренди компенсує держава.
Який би варіант не був обраний, він потребує значних обсягів фінансування. І тут Україна розраховує на допомогу міжнародних партнерів.
Вікторія Чирва