10 червня 2022 року. В Україні провели масштабне дослідження, щоб проаналізувати, як бізнес комунікував зі стейкхолдерами під час війни. Ініціатори дослідження припускали, що бізнес істотно зменшить корпоративні комунікації під час війни. Виявилося, що понад третина компаній не відмовилися від зв’язків з громадськістю, а деякі навіть збільшили їхні обсяги.
Дослідження було проведено наприкінці травня Асоціацією корпоративних медіа України і Київським національним університетом ім. Т. Шевченка. Його мета — оцінити стан корпоративних комунікацій в Україні в умовах повномасштабного вторгнення рф, надати компаніям рекомендації щодо їхнього удосконалення, а також донести цю інформацію до міжнародної наукової і професійної спільноти.
«Війна — це шалений стрес для бізнесу. У такий час як ніколи важливо спілкуватися один з одним, знаходити слова підтримки, давати надію тим, хто у вас вірить. Ключову роль у цьому відіграють корпоративні комунікації. Вони допомагають виявити позицію компанії, знайти підтримку в суспільстві, згуртувати персонал і партнерів довкола невідкладних завдань бізнесу, зберегти його дух і колективну енергетику», — наголосила президентка Асоціації корпоративних медіа України Оксана Тодорова.
«Наука повинна сприяти бізнесу в пошуку ефективних моделей розвитку, — зазначив Дмитро Олтаржевський, професор Навчально-наукового інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка. — Особливо це важливо зараз, в умовах війни. Мотивацією для організаторів і учасників цього проєкту стало прагнення наблизити наші економічні перемоги та швидше повернутися до мирного й заможного життя».
В опитуванні взяли участь 63 компанії, які працюють в Україні на час повномасштабного вторгнення рф і представляють собою усі галузі економіки. Найбільша їхня кількість представлена в індустрії металургії (14,3 %), а також аграрній і харчовій промисловості, банківському секторі та сфері послуг (по 9,5 %).
Попри побоювання ініціаторів дослідження про згортання корпоративних комунікацій, третина респондентів (33,3 %) зазначила, що їхній обсяг не зазнав змін з початком війни. Приблизно однакова кількість опитуваних – 23,8% відповіла, що обсяг «дещо зменшився» та «дещо збільшився». Натомість 14,3% зазначили, що комунікацій стало навіть більше, а 9,5 % визнали, що вони значно скоротилися.
Через війну більшість компаній не могла дозволити собі збільшення бюджету на комунікації, але понад половина – 52,4% констатували, що витрати на них не змінилися. По 23,8 % відповіли, що бюджет зменшився або істотно зменшився.
Понад третина опитуваних – 38,1% заявили, що у них з’явилися пріоритетні групи стейкхолдерів. Якщо конкретизувати групи, на яких під час війни компанії зосередили увагу, то найбільша кількість учасників (76,2 %) вважає персонал пріоритетом у корпоративних комунікаціях. На другому місці (52,4 %) — клієнти компанії, які забезпечують її прибуток. За ними йдуть бізнес-партнери й органи влади (по 38,1 %). Понад 33 % респондентів назвали своїми пріоритетними стейкхолдерами волонтерські організації, які є специфічною групою впливу зі своїми комунікаційними потребами під час воєнних дій.
76,2 % учасників опитування зауважили, що під час війни змінився тематичний спектр корпоративних комунікацій. Так, двома найважливішими тематичними векторами респонденти назвали допомогу армії і волонтерство, а також новини компанії. Майже 62 % опитаних підкреслили, що використовували під час корпоративних комунікацій історії співробітників в умовах війни.
Якщо йдеться про канали комунікації, то усі 100 % респондентів зазначили, що використовують для взаємодії зі стейкхолдерами соціальні мережі. 81 % застосовують з цією метою месенджери. 71,4 % надають перевагу корпоративним сайтам. А от реклама у медіа або онлайн-заходи перестали бути популярними – опитані визнали їх занадто ресурсомісткими та неефективними.
Ще один пункт анкети стосувався загального питання: «Як загалом змінилися корпоративні комунікації в українських компаніях під час війни?». Частина респондентів зазначила, що в корпоративних комунікаціях стало менше «інформаційного шуму», а більше смислового навантаження. Деякі опитувані підкреслили, що ці комунікації стали більше «проукраїнськими» і спрямованими на допомогу Україні та її армії. Були й такі думки, що корпоративні комунікації стали більш людиноцентричними: бізнес відійшов на другий план, а на перший вийшли люди.
«Досвід роботи українських компаній під час повномасштабного вторгнення рф свідчить про те, що великий бізнес усвідомлює потребу в ефективних корпоративних комунікаціях. Заради цього попри економічну кризу та організаційні проблеми фірми прагнуть зберігати свої команди комунікаторів і продовжують фінансувати витрати на організацію комунікацій. Під час війни працівники залишаються найважливішою групою впливу і фундаментом будь-якого бізнесу. У критичній ситуації вони мають зберегти ДНК компанії та на морально-вольових зусиллях втримати її життєздатність. Тому вістря корпоративних комунікацій має бути спрямоване передусім на взаємодію і морально-психологічну підтримку цієї аудиторії. Водночас під час війни зростає важливість комунікаційної взаємодії з державою, армією, волонтерськими організаціями, які опікуються питаннями оборони і також потребують підтримки з боку бізнесу», – підсумовують своє дослідження організатори.
Вікторія Чирва