14 березня 2022 року. Дев’ятнадцятий день війни Росії проти України. Ворожа армія знищує не лише об’єкти цивільної інфраструктури та гатить по жилих кварталах, але й руйнує пам’ятки культури.
Один з них – історико-краєзнавчий музей в Іванкові, де зокрема зберігалися картини славетної української художниці Марії Примаченко. На щастя, місцеві жителі, навіть ризикуючи власним життям, змогли врятувати більшість експонатів та забрали картини Примаченко додому, щоб потім повернути їх до відновленого музею.
Також через ворожі обстріли пошкоджений Музей старожитностей, який також називають будинок Василя Тарновського у Чернігові. Це історична пам’ятка ХІХ століття. Тут зберігалися предмети побуту, знахідки з первісного суспільства та Київської Русі, клейнод, живопис. Один з найцінніших експонатів – картина «Катерина» Тараса Шевченка.
Як розповів директор закладу Сергій Лаєвський, будівля музею чимало пережила за останні 100 років. У 1918-1919 роках її вже обстрілювали більшовики, і вона вистояла. Вціліла і за часів бомбардувань під час Другої світової. Вочевидь, російські окупанти гірші за німецьких нацистів.
Руйнацій зазнали і релігійні установи по всій країні. Наприклад, дерев’яна церва Різдва Пресвятої Богородиці у В’язвці Житомирської області, збудована 1862 року. Внаслідок обстрілів Чернігова постраждав храм Казанської ікони Божої Матері (УПЦ МП), зруйновано і Храм св. Михаїла у Малині Житомирської області, а також Вознесенський храм у селі Бобрик на Київщині. Удару окупантів зазнала і Свято-Успенська Святогірська лавра на Донеччині. Окрім наземних будівель, храм має крейдяні печери. У лаврі зберігаються мощі преподобного Іоанна, затворника Святогірського. Внаслідок вибуху там вилетіли віконні рами та двері.
Позбиткувалися російські солдати і з садиби Попова у Василівці на Запоріжжі. Як повідомляє директор садиби, варвари винесли звідти усе, що змогли, навіть мармуровий унітаз часів графів Попових.
Для того, щоб вберегти святині та символи міст від руйнації, українці намагаються будь що їх захистити. Так, мешканці Одеси обклали мішками з піском пам’ятник Дюку де Рішельє на Приморському бульварі. Монумент був встановлений у 1828 році – на честь першого генерал-губернатора Одеси дюка Армана Емманюеля дю Плессі, герцога де Рішельє. Кошти на встановлення монументу зібрали самі одесити, щоб віддячити Дюку за розквіт Одеси та увіковічити його пам’ять. Задум мешканців Одеси втілив відомий скульптор Іван Мартос.
Під час Кримської війни 1853-1856-х років англо-французька ескадра обстріляла Одесу, і одне з гарматних ядер вибухнуло на площі біля пам’ятника, пошкодивши уламком його постамент. Після закінчення війни на місці ушкодження була встановлена чавунна латочка зі стилізованим гарматним ядром. Тепер одесити намагаються захистити пам’ятник від навали російських солдат, для яких немає нічого святого.
Вікторія Чирва