Колишній прем’єр-міністр, професор Марек Белька і його радник в Європейському Парламенті Міхал Капа оцінюють впровадження угоди про вільну торгівлю ЄС-Україна.

Напевно ми не єдині, хто з теплом згадує час, який передував вибуху пандемії COVID-19. Проблеми та виклики, яким ми присвячували увагу перед запровадженням локдаунів і різних обмежень економічної діяльності, сьогодні здаються невинною іграшкою чи навіть справами, на які не варто звертати уваги в порівнянні з труднощами, з якими ми стикаємося кожного дня. Якщо йдеться про торгові відносини ЄС та України, ці сентименти є цілком доречними.

Якби ми могли скористатися машиною часу і перенестися на рік назад, в момент, який передував тому, як пандемія коронавірусу поширилася цілою Європою і сусідніми країнами, результати впровадження угоди про вільну торгівлю між ЄС та Україною викликали б в нас великий оптимізм.

ПРОГРЕС

Від моменту, коли угода набрала чинності в 2016 році, наші взаємні торгові обороти зросли у середньому на 49 відсотків, а ЄС став головним торговим партнером України (відповідаючи за 40 відсотків її торгівлі). Звісно, динаміка нашого обміну показує постійний дефіцит з української сторони, але це цілком зрозуміле явище, яке є результатом різниці потенціалів, яке разом з постійним надходженням іноземних інвестицій і збільшенням конкурентоспроможності українського експорту повинно бути обмежене (схожим шляхом в торгівлі з ЄС йшла Польща в дев’яності роки минулого і двохтисячні роки цього століття). Однак умовою цього є послідовна реалізація програми реформ і адаптація української економіки до правил спільного ринку.

У цій сфері українська влада досягла важливих успіхів, особливо в сфері макроекономічного управління. При постійному, більш ніж трьохвдісотковому зростанні економіки протягом двох попередніх років перед пандемією, вдалося обмежити інфляцію і утримати дефіцит бюджету нижче 3 відсотків ВВП, а загальний борг до 50 відсотків  ВВП. На жаль, вибух пандемії затримав подальші реформи і досягнення в цій сфері, за які за нормальних умов ми могли б хвалити українську владу.

ВИКЛИКИ

За наявних обставин головним викликом, який відсуває на бік дотеперішні зусилля щодо обмеження боргу, є обмеження негативних наслідків пандемії, на чолі зі спадом економічної активності і обмеженням торгових потоків. Схожу політику провадять усі розвинені країни світу і немає підстав, щоб Україна йшла іншим шляхом.

Цю думку поділяє МВФ, який у середині минулого року запустив інструмент кредитної гарантії для уряду України (Stand-by Arrangement) на суму 5 млрд USD для використання протягом наступного півтора року, метою якого є надання можливості повернення на шлях зростання після закінчення пандемії. Європейський Союз зі свого боку прийняв рішення про запуск четвертого траншу позики (500 млн EUR) в рамках програми макроекономічної підтримки и наступної позики в розмірі 1,2 млрд EUR на боротьбу з економічними наслідками пандемії. Варто додати до цього близько 200 млн EUR на покупку потрібного медичного обладнання.

Ці та наступні програми макроекономічної підтримки, які фінансуються ЄС та МВФ, необхідні для збереження дотеперішніх економічних досягнень України і є основою її подальшого розвитку. У своєму виступі на пленарній сесії Європейського Парламенту 9 лютого цього року я закликав представників Комісії та Ради ЄС продовжити фінансування програм макроекономічної допомоги, технічної допомоги, а також програм допомоги під час пандемії. У цьому контексті я підкреслив також необхідність невідкладної підтримки уряду України в реалізації програми щеплень, які дозволять повністю відкрити економіку. Оскільки відновлення та розвиток динаміки торгівлі з ЄС є необхіднимb для подальшого розвитку України.

DCFTA

Торговельна угода  DCFTA створює багато можливостей для розвитку українського експорту, про що ми могли переконатися протягом останніх років. Цей потенціал може зростати також у зв’язку з факторами, викликаними епідемією COVID-19. Щораз вищий тиск на диверсифікацію і скорочення ланцюгів поставок європейської економіки може створити додаткові можливості для країн, які є близькими сусідами ЄС. Однак для цього необхідно виконати кілька ключових умов.

Повний доступ до ринку Європейського Союзу обумовлений необхідністю адаптації національних правил і правових норм до законодавства Європейського Союзу. У практиці це означає, що скасування чергових технічних бар’єрів у торгівлі, початок переговорів щодо угоди про оцінку відповідності і прийнятність промислової продукції (ACAA),  подальша реалізація прийнятої восени 2019 рок стратегії щодо адаптації фітосанітарних норм до стандартів Європейського союзу і імплементації низки правил і рішень, прийнятих у сфері захисту інтелектуальної власності.

Приєднання до єдиного ринку – це також вимога поважати прийняті зобов’язання. У світлі цього дуже важливим є очікуване Європейським союзом скасування заборони на експорт непереробленої деревини, підтверджене результатом арбітражної панелі, чи зупинення протекціоністських тенденцій (наприклад в секторі штучних добрив). Також слід пам’ятати, що стандарти в торгівлі стосуються не лише процедур та якості виробництва, але також й прав працівників. У цьому контексті бажаним є прийняття трудового кодексу, який відповідає рекомендаціям ВОП і в якому шанується право на об’єднання і страйк працівників. Альтернативні проєкти, що блокують діяльність профсоюзів, з впевненістю будуть критикуватися європейськими інституціями, на чолі з Парламентом.

Нарешті, для використання потенціалу торговельної угоди потрібне стабільне надходження іноземних інвестицій високої якості, яке підтримується трансферами технологій та ноу-хау, які б дозволили зміцнити позицію українських фірм на європейському ринку. Для просування такого типу інвестицій ключовою є передбачувана система норм, незалежне судочинство і обмеження корупції. За таких умов є можливим створення конкурентоспроможної економіки, з малою часткою державних фірм і конгломератів, що мають олігархічний характер, для сектора малих та середніх підприємств, які швидко розвиваються. 

Слід розраховувати на те, що продовження української програми реформ і розвиток торгівлі з ЄС допоможуть реалізації цього сценарію.

Фото: веб-сайт Європейської Ради

Професор Марек Белька, депутат Європейського Парламенту

Міхал Капа, радник депутата М. Бельки в Європейському Парламенті