13 жовтня 2026 року. Україна відкриває можливість продавати за кордон зброю власного виробництва й спрямовувати частину отриманих коштів на потреби ЗСУ. Верховна Рада підтримала законопроєкт, який визначає, куди надходитиме плата за експортні дозволи. Ідея полягає в тому, щоб забезпечити оборонні підприємства додатковими замовленнями й водночас поповнити бюджет армії. Але скільки грошей це може принести, чи вигідно буде виробникам працювати на експорт і як держава контролюватиме продаж зброї під час війни?
12 жовтня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект №15400 про внесення змін до Бюджетного кодексу. Він передбачає, що гроші, які підприємства сплачують за оформлення дозволів на експорт зброї та товарів подвійного використання, повністю надходитимуть до спеціального фонду державного бюджету й використовуватимуться на потреби Міністерства оборони.
Половину цих надходжень пропонують витрачати на закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння і військової техніки. Решту – на грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ. Як пояснила голова парламентського бюджетного комітету Роксолана Підласа, новий механізм має забезпечити додаткове фінансування армії завдяки експорту продукції українських оборонних підприємств. Поки що законопроект підтримали лише за основу, попереду друге читання.
У цьому рішенні є певний парадокс. Україна продовжує отримувати військову допомогу від союзників, закуповує озброєння за кордоном і водночас збирається продавати власну зброю іншим державам. Утім, цьому є економічне пояснення. За роки повномасштабної війни українська оборонна промисловість значно наростила виробничі потужності, але держава не має достатньо коштів, щоб повністю забезпечити підприємства замовленнями. При цьому одних видів озброєння Україна здатна виготовляти більше, ніж може закупити, тоді як інших військовим, як і раніше, бракує.
За оцінкою Ради національної безпеки і оборони, у 2026 році виробничі спроможності українського оборонно-промислового комплексу можуть сягнути 55 млрд доларів. Це приблизно у 55 разів більше, ніж на початку повномасштабного вторгнення. Лише за 2025 рік потенційні виробничі потужності зросли на 20 млрд доларів.
Втім, 55 млрд доларів – це оцінка можливого річного виробництва, а не обсяг уже виготовленої зброї чи гарантованих замовлень. Підприємства можуть мати обладнання, персонал і технології, але через нестачу контрактів не використовувати свої можливості повністю. Експорт дозволить залучити додаткових покупців, зберегти робочі місця та інвестувати в розширення виробництва.
Йдеться не про вільний продаж української зброї будь-якому покупцеві. Один із напрямів — співпраця з державами-партнерами у форматі Drone Deal, який охоплює спільне виробництво, розробку та передачу оборонних технологій, насамперед безпілотних систем.
Перелік країн, до яких дозволено постачати зброю, формує Міністерство закордонних справ за участю оборонних і безпекових відомств. Окремо Міноборони визначає критичні товари й технології, експорт яких може загрожувати обороноздатності України. Обидва переліки мають регулярно переглядатися. Під час розгляду заявок також враховуватимуть потреби державних замовників та виконання оборонних контрактів.
Одна з найважливіших особливостей нового механізму – плата за оформлення експортного дозволу. За встановленими урядом правилами, для готової продукції військового призначення та подвійного використання вона становить 20% вартості товарів, для комплектувальних – 30%. Окремі правила діють для передачі технологій.
Наприклад, український виробник уклав контракт на постачання безпілотників іноземному покупцеві на 1 млн доларів. За ставки 20% плата за експортний дозвіл становитиме 200 тисяч доларів.
Для підприємства це істотні витрати. Якщо закласти їх у ціну, продукція подорожчає для іноземного покупця. Якщо ж зберегти конкурентну ціну, платіж зменшить прибуток виробника, а за певних умов може зробити контракт збитковим. Особливо відчутним це буде для компаній із невисокою рентабельністю.
Роксолана Підласа повідомила, що уряд розглядає можливість зменшення 20-відсоткової ставки. Важливо, що сам законопроект №15400 не встановлює її розміру. Він визначає лише порядок зарахування та використання отриманих коштів.
За попередніми оцінками Міністерства оборони, надходження до бюджету від дозволів на експорт зброї можуть становити 40 млрд грн. Таку цифру 15 вересня озвучила у Верховній Раді Роксолана Підласа. Однак наскільки реалістичний цей прогноз, поки незрозуміло. У висновку бюджетного комітету від 9 жовтня зазначено, що Міністерство фінансів не має необхідних даних для оцінки майбутніх надходжень, а законопроект не містить належного фінансово-економічного обґрунтування. Зокрема, немає розрахунків очікуваних надходжень та достатнього пояснення, чому їх пропонують розподіляти саме порівну між закупівлею озброєння і грошовим забезпеченням військових.
Найчутливіше питання – як забезпечити, щоб продаж українського озброєння за кордон не відбувався на шкоду власній армії. Наприклад, підприємство може виготовляти більше безпілотників, ніж держава замовляє за чинними контрактами. Проте це ще не означає, що військовим не потрібна додаткова кількість таких апаратів. Причиною обмежених закупівель може бути нестача бюджетних коштів, а не відсутність потреби.
Крім того, ситуація на фронті швидко змінюється. Озброєння, яке сьогодні не належить до критично необхідного, за кілька місяців може стати особливо затребуваним. Саме тому передбачено регулярне оновлення переліку критичних товарів та врахування потреб державних замовників. За визначених умов експортні дозволи можуть скасовуватися, зокрема в разі загроз національній безпеці.
Існує й ризик, пов'язаний із передачею оборонних технологій за кордон. Спільне виробництво з партнерами може залучити інвестиції та збільшити випуск озброєння, але водночас потребує захисту інтелектуальної власності й контролю за подальшим використанням технологій. Урядовий порядок передбачає відповідні обмеження, зокрема щодо реекспорту.
Є й суто бюджетні питання. За чинними правилами плата за експортний контроль надходить до місцевих бюджетів. Тепер її пропонують спрямовувати до спеціального фонду державного бюджету. За інформацією Мінфіну, у 2025 році місцеві бюджети отримали від плати за експортний контроль близько 7 млн грн. Однак ця сума не дозволяє оцінити майбутні надходження за новим механізмом.
Крім того, виявилася розбіжність із проектом державного бюджету на 2027 рік. У ньому передбачено спрямування таких надходжень на розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння. Міністерства фінансів і оборони запропонували узгодити ці положення під час подальшого розгляду законопроекту. Отже, навіть принцип розподілу майбутніх надходжень ще може змінитися.
Контрольований експорт відкриває для української оборонної промисловості нові можливості, а для держави – додаткове джерело фінансування армії. Однак його результат залежатиме від вартості дозволів, попиту на українську зброю та здатності держави контролювати її продаж без шкоди для забезпечення ЗСУ. Наскільки відчутними будуть надходження до бюджету, покажуть перші експортні контракти.