5 жовтня 2026 року. Повітряні тривоги дедалі сильніше втручаються у звичайний похід українців по магазинах. У вересні вони припали вже майже на третину робочого часу торговельних центрів. Покупці не можуть завершити покупки, годинами чекають відбою або взагалі відмовляються від поїздки до ТРЦ. Це змінює не лише споживчі звички, а й саму структуру торгівлі.
спецоперацію у два заходи. Першого разу поїздка до «Епіцентру» закінчилася нічим через тривалу повітряну тривогу. Приїхали вдруге, дісталися до магазину, вибрали взуття – і знову сирена. За інструкцією після оголошення тривоги магазин припиняє обслуговування і покупці мають залишити приміщення. Завершити дозволяють лише ті покупки, чеки на які вже відкриті. Цього разу продавчиня зглянулася на покупців і все-таки продала взуття. Історія могла б залишитися сімейним анекдотом, якби подібні ситуації не стали частиною повсякденного життя.
Журналістка Texty Тетяна Любарець розповідає, що протягом тижня не могла забрати готове замовлення – не вдавалося потрапити до магазину в той час, коли він був відкритий. Одного разу вона спеціально приїхала туди з дворічним сином під час тривоги. Відбою чекали близько чотирьох годин, але так і не дочекалися й поїхали додому.
Її сусідка потрапила в іншу ситуацію. Дві години ходила «Ашаном», набрала повний візок продуктів, але перед касою почалася тривога. Покупців вивели. Жінка ще дві години чекала біля магазину, щоб повернутися і нарешті розрахуватися за вже вибрані продукти.
Ще рік тому такі випадки були радше прикрою особливістю життя під час війни. Влітку 2026 року проблема набула іншого масштабу. Росія різко посилила удари по українських містах, тривоги стали частішими і тривалішими, а серед пошкоджених об'єктів дедалі частіше опиняються магазини, склади та інша торговельна інфраструктура.
Це добре видно зі статистики Української ради торгових центрів. У серпні повітряні тривоги припадали на 21,8% робочого часу ТЦ. У вересні показник підскочив уже до 30,8%. Рік тому він становив 14,1%. Іншими словами, майже третина часу, протягом якого торговельний центр мав би приймати покупців, тепер припадає на повітряну тривогу.
Для торгівлі це вже не просто питання незручності. У вересні кількість покупців у київських магазинах JYSK скоротилася приблизно на 10–20%. Найбільше падіння компанія зафіксувала саме у великих торговельно-розважальних центрах. Керівник JYSK в Україні Євген Іваниця оцінює: якщо магазин через тривоги втрачає близько 30% робочого часу, його виторг може скоротитися приблизно на 15%.
Причому втрачений час не завжди можна надолужити після відбою. Частина людей повертається до магазину, частина переносить покупку на інший день, замовляє потрібну річ через інтернет або просто їде додому.
Наприкінці літа до цього додався ще один чинник – страх. Після повідомлень про удари по торговельних об'єктах сам великий ТРЦ, де одночасно перебувають тисячі людей, для частини покупців став сприйматися як потенційно небезпечне місце.
У Києві спробували послабити проблему, розділивши повітряні тривоги на «жовті» та «червоні». Під час «жовтої» тривоги торговельні центри можуть не припиняти роботу автоматично. Однак швидкого повернення покупців це не дало. Частина великих мереж з міркувань безпеки продовжує закривати магазини і під час «жовтого» сигналу.
У результаті змінилася сама логіка походу по покупки. Раніше людина вирішувала, де дешевше, де більший вибір або куди зручніше доїхати. Тепер з'явилося ще одне питання: чи вдасться взагалі зробити покупку до наступної тривоги.
Особливо відчутна ця різниця для тих, кому до великого ТРЦ треба їхати через пів міста або з передмістя. Похід за одягом чи взуттям – товарами, які люди часто хочуть приміряти перед купівлею, – може забрати кілька годин і закінчитися біля зачинених дверей.
На цьому тлі перевагу отримують формати, які розташовані ближче до покупця: невеликі магазини на перших поверхах житлових комплексів, окремо розташовані торгові точки або районні торгові центри. Перехід торгівлі до компактніших форматів почався ще до війни. Магазини біля дому, торгові приміщення на перших поверхах житлових комплексів та ритейл-парки розвивалися й раніше. Однак під час війни, а особливо після посилення обстрілів і збільшення тривалості повітряних тривог, у них з'явився ще один важливий чинник розвитку – близькість до покупця та менша залежність від роботи великих торговельних центрів.
Один із таких форматів – ритейл-парки, поки що не надто звичні для України. Це група переважно одноповерхових магазинів зі спільною парковкою, але окремими входами з вулиці. Покупцеві не потрібно заходити до великого торгового центру: він залишає автомобіль біля потрібного магазину, робить покупку і їде далі. Під час війни така конструкція отримала ще одну перевагу – окремі торгові точки не настільки залежать від роботи всього комплексу.
За оцінкою директорки UTG Євгенії Локтіонової, 50–60% нових торгових точок зараз відкривають у форматі street-retail – тобто в окремих приміщеннях із власним входом з вулиці, зокрема на перших поверхах житлових будинків. На відміну від магазинів у ТРЦ, якому потрібно запустити весь комплекс і повернути всередину сотні працівників та покупців, такі точки самі визначають режим роботи і після відбою тривоги можуть відкритися одразу.
Звісно, це не означає, що великі ТРЦ зникають. У них залишаються переваги, яких невеликі магазини дати не можуть: великий вибір брендів, кінотеатри, ресторани, дитячі зони та можливість поєднати покупки з відпочинком. Проте поїздка до великого ТРЦ зазвичай потребує більше часу. Що довше людина добиралася до нього і що більше часу планувала провести всередині, то більше вона ризикує втратити через одну тривогу.
Історія з нашими кросівками добре показує, як це працює на побутовому рівні. Якщо за ними доводиться двічі їхати до великого магазину, і покупка ледве не зривається і другого разу, наступного разу ми, ймовірно, спробуємо знайти потрібний товар ближче до дому.
Вікторія Чирва
Image by Pascal König from Pixabay