1 жовтня 2026 року. Кількість загиблих і поранених цивільних в Україні цього року різко зросла. Росія дедалі частіше б'є по тому, без чого неможливе нормальне життя міст: енергетиці, продовольчих складах, пошті, транспорті, АЗС і дата-центрах. Таким чином Москва намагається не лише завдати Україні економічних втрат, а й зробити життя людей далеко від фронту дедалі важчим і небезпечнішим.
Цивільне населення гинуло від російських ракет і дронів протягом усієї повномасштабної війни, тому говорити про абсолютно нову російську стратегію було б неправильно. Однак у 2026 році, а особливо в останні місяці, помітно змінилися масштаб і частота ударів, а також перелік об'єктів, які опиняються під вогнем.
Так, за перші вісім місяців 2026 року в Україні загинули щонайменше 2222 цивільних, ще 13 058 були поранені. Це на 55% більше, ніж за аналогічний період минулого року, і більш ніж удвічі більше, ніж у січні–серпні 2024-го. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, лише за вісім місяців кількість цивільних жертв уже перевищила показник за весь 2025 рік. Липень став найсмертоноснішим для цивільного населення місяцем із травня 2022 року.
Особливо помітно зросла кількість жертв серед дітей. У червні загинули 7 дітей і 116 були поранені, у липні – вже 17 і 166 відповідно. Липневий показник став найвищим із квітня 2022 року. Повної статистики за вересень поки немає, але відомо про кілька загиблих дітей лише на Київщині. 19 вересня у Фастівському районі внаслідок російського удару загинули мати та двоє малолітніх дітей. Наступного дня в лікарні померла дитина, поранена під час атаки у Вишгородському районі. 25 вересня внаслідок влучання російського дрона в житловий будинок у Києві загинув 14-річний громадянин Ізраїлю, а 30 вересня під завалами зруйнованого будинку у Вишгороді знайшли тіло ще одного 14-річного хлопця.
Одна з головних причин такого зростання – далекобійні удари. У серпні на ракети та ударні безпілотники припало 47% усіх зафіксованих ООН жертв серед цивільних: 194 людини загинули, 1077 були поранені. Причому більшість цих втрат припала не на прифронтові території, а на міста далеко від лінії бойового зіткнення.
Узимку головною мішенню залишалася енергетика. Систематичні російські удари по електростанціях і підстанціях призводили не лише до відключень світла, а й до перебоїв з опаленням, водопостачанням та іншими базовими послугами.
Улітку до енергетики дедалі помітніше почала додаватися інфраструктура, яка забезпечує повсякденне життя країни. Моніторингова місія ООН зафіксувала у серпні 32 атаки на об'єкти шести великих українських компаній у сферах продовольства, роздрібної торгівлі та логістики. У липні таких атак було 11. Найчастіше під ударами опинялися об'єкти Fozzy Group, «Епіцентру», «Нової пошти», Rozetka, «Аврори» та Varus.
З початком осені тенденція продовжилася. 5 вересня російські війська атакували цивільні об'єкти одразу в дев'яти областях. Під ударами опинилися житлові будинки, підприємства, енергетична, складська та транспортна інфраструктура. На Одещині повторно атакували склад із продуктами, у Кам'янському внаслідок удару по цивільному підприємству загинули щонайменше п'ятеро людей.
23 вересня російські дрони атакували Київ. Було пошкоджено транспортну інфраструктуру та автозаправний комплекс «Укрнафти» — уже шостий об'єкт цивільної інфраструктури компанії, який зазнав удару за кілька тижнів. Атака на дата-центр спричинила проблеми з інтернетом приблизно у 100 тисяч домогосподарств Києва та області. 29 вересня в столиці були пошкоджені залізничне депо, дата- та бізнес-центри, житлові будинки, а на Одещині – навчальний заклад, гуртожиток та два іноземні торговельні судна.
1 жовтня до цього переліку додався ще один об'єкт – Південний міст у Києві. За даними міської влади, два російські безпілотники влучили поблизу опорної частини мосту. Рух метро та наземного громадського транспорту через нього тимчасово зупинили для обстеження споруди. На щастя, люди не постраждали.
Політолог Вадим Денисенко вважає удар по Південному мосту зміною російської тактики. За його словами, мости через Дніпро досі залишалися однією з неформальних «червоних ліній» війни. Він припускає, що Росія може перевіряти, чи здатні реактивні ударні дрони систематичними влучаннями пошкодити міст настільки, щоб вивести його з експлуатації. Якщо атаки на мости через Дніпро продовжаться, це означатиме розширення російської повітряної кампанії ще на один тип критично важливої транспортної інфраструктури.
Прем'єр-міністр Сергій Корецький пов'язує такі атаки з тиском на українську економіку. За його словами, їхня мета – не лише залякати населення, а й зупиняти роботу підприємств, порушувати логістику та створювати додаткові економічні проблеми.
Центр протидії дезінформації при РНБО говорить про нову російську тактику: запускати невеликі групи реактивних дронів хвилями протягом дня. Її метою керівник ЦПД Андрій Коваленко назвав виснаження ППО та населення і спробу паралізувати столицю.
Тобто, змінюється не лише перелік об'єктів, а й сам ритм повітряної війни. Київ та інші великі міста протягом кількох років звикли до переважно нічних масованих атак. Тепер дрони дедалі частіше з'являються вдень. Наприклад, за одну добу 27-28 серпня повітряна тривога в Києві лунала 14 разів і загалом тривала понад 13 годин – більше половини доби.
Це вже безпосередньо впливає на роботу міста. Повітряна атака завдає економічних втрат навіть тоді, коли ракета чи дрон нікуди не влучили. Люди йдуть в укриття, зупиняються підприємства, магазини та установи, переривається навчання.
За оцінкою міністра економіки та довкілля Олександра Кравченка, кожна година, протягом якої через повітряну тривогу зупиняється робота підприємств, коштує українській економіці близько $45 млн. Російські удари по промислових підприємствах, складах, логістичній інфраструктурі та дата-центрах від початку року вже завдали близько $10 млрд збитків. Сам міністр називає такі атаки спробою завдати удару практично по всій українській економіці.
До прямих збитків від зруйнованих складів, товарів та обладнання додаються витрати на відновлення, дорожча логістика, необхідність розосереджувати виробництво і запаси та години простою підприємств, які самі взагалі не зазнали ударів.
Вашингтонський Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), проаналізувавши географію російських ракетних і дронових атак із 2023-го до початку 2026 року, визначає цю кампанію як стратегію примусу. Її логіка полягає в тому, щоб одночасно завдавати Україні військових та економічних втрат і створювати психологічний тиск на суспільство.
І можливості для такого тиску зростають. Масове виробництво ударних безпілотників дозволило Росії значно збільшити кількість і частоту атак. До звичних Shahed додалися реактивні дрони, які дають змогу атакувати міста не лише вночі, а й невеликими хвилями протягом дня. Біля фронту дедалі більшу загрозу для цивільних становлять FPV-дрони, далеко від нього — далекобійні безпілотники та ракети.
Така зброя дозволяє Росії завдавати ударів за сотні кілометрів від лінії фронту. Їхні наслідки дедалі більше відчувають міста й регіони, які раніше вважалися відносно безпечним тилом. В результаті війна проти цивільного населення дедалі менше виглядає побічним наслідком бойових дій і дедалі більше – окремою складовою російської повітряної кампанії.