29 вересня 2026 року. В Україні завершився перегляд підприємств, які держава вважає критично важливими і тому дозволяє їм бронювати частину військовозобов'язаних працівників. Уряд посилив критерії, щоб збільшити мобілізаційний ресурс і перевірити обґрунтованість уже наданих статусів. Нові фільтри бізнес уже пройшов, однак головного результату ревізії держава поки не назвала: скільки додаткового мобілізаційного ресурсу вона дала і якою виявилася його ціна для економіки.
30 травня Кабінет міністрів постановою №692 запустив ревізію системи визначення критично важливих підприємств. Постанова передбачала як перегляд самих критеріїв, так і перевірку раніше ухвалених рішень про критичність. Міністерства, інші державні органи та обласні військові адміністрації мали переглянути власні вимоги, а підприємства, які вже мали статус критично важливих, – підтвердити відповідність оновленим критеріям. Для більшості раніше ухвалених рішень граничною датою перегляду було 1 вересня.
Для бізнесу результат такої перевірки має цілком практичне значення: від статусу критично важливого підприємства залежить право бронювати працівників. Спочатку компанія має довести державі свою критичність і лише після цього отримує можливість бронювати військовозобов'язаних – за загальним правилом до 50% їхньої кількості. Для окремих категорій підприємств можуть діяти інші квоти.
Після перегляду система критеріїв не стала простішою. Для більшості приватних підприємств обов'язковими умовами залишаються відсутність податкової заборгованості та середня зарплата не нижча за встановлений державою рівень. Нині це 25 941 грн, для підприємств на визначених прифронтових територіях – 21 618 грн.
На цьому єдині правила закінчуються. Щоб підтвердити критичність, підприємство має відповідати додатковим вимогам, які залежать від його галузі, органу, що надає статус, а в окремих випадках – і від регіону, де воно працює. За даними уряду, 66 державних органів затвердили 164 галузеві критерії, а обласні військові адміністрації – ще 225 регіональних.
В одному випадку визначальними можуть бути сплачені податки або валютна виручка, в іншому – кількість працівників, обсяги виробництва, площа землі чи значення підприємства для конкретної території. Тобто після двох спільних для більшості бізнесу фільтрів починається розгалужена система, в якій підприємства оцінюють уже за різними наборами показників.
Показовий приклад – сільське господарство. Наприклад, Вінницька ОВА серед критеріїв для аграрного бізнесу використовує не лише розмір підприємства, а й фактичні обсяги виробництва. Для зернових це щонайменше 400 тонн, для олійних та овочевих культур – 200 тонн. Окремі показники встановлені для тваринництва.
Перед початком перегляду уряд оцінював, що зміни галузевих та регіональних критеріїв стосуватимуться близько 20% підприємств. Це не означало, що п'ята частина компаній втратить статус: ішлося про підприємства, яких мали торкнутися зміни. Якою виявилася частка тих, хто врешті не пройшов перевірку, невідомо: повних результатів уряд не оприлюднив.
Є дані лише щодо окремих галузей. В оборонно-промисловому комплексі статус критично важливих підтвердили 86% підприємств, які проходили перегляд. За даними Всеукраїнської аграрної ради, близько 15% із приблизно 800 господарств – членів асоціації, які раніше мали такий статус, не змогли підтвердити його ні через профільне міністерство, ні через обласні адміністрації.
Зведених даних про те, скільки підприємств загалом втратили статус критично важливих, немає. Не оприлюднено й кількість їхніх працівників, які через це втратили бронювання.
Втім, навіть для підприємств, які підтвердили критичність, залишається інше питання – скільки працівників вони можуть забронювати. Базова квота становить 50% військовозобов'язаних. Формально правило однакове для всіх, але його наслідки для різного бізнесу відрізняються.
Великому підприємству втрату кількох працівників ще можна компенсувати – перерозподілити роботу чи знайти нових людей. Для малого бізнесу навіть один працівник може бути критично важливим. Якщо у фермера два механізатори і одного мобілізують, частина техніки просто не виїде в поле. Якщо невеликий перевізник втратить водія – зупиниться одна з його вантажівок. Причому швидко знайти заміну таким працівникам не завжди можливо.
Особливо гостро кадровий дефіцит відчувають вантажні перевізники. За оцінкою заступника міністра розвитку громад та територій Сергія Деркача, у великих вантажних перевезеннях задіяно близько 130 тис. автомобілів, з яких приблизно 30% простоюють через нестачу водіїв. Галузі бракує 30–40 тис. водіїв категорії СЕ. Перевізники домагаються збільшення квоти бронювання до 75%, вважаючи нинішнього ліміту недостатнім для нормальної роботи.
Але просто підвищити квоту для всіх не можна – тоді менше людей залишиться для мобілізації. Тому питання не лише в самій квоті, а в тому, скільки працівників треба залишити підприємству, щоб воно могло нормально працювати.
Власне, тут виникає питання до результатів перегляду. Держава посилила критерії, частина підприємств не підтвердила критичність і, відповідно, втратила можливість бронювати працівників. Але скільки людей у результаті втратили бронювання, уряд не повідомив. Тому неможливо порахувати, наскільки перегляд збільшив мобілізаційний ресурс.
Немає і зведених даних про наслідки для самих підприємств. Це суттєво, адже, згідно із заявою влітку тодішнього міністра економіки Олексія Соболева, критично важливі підприємства забезпечують близько 60% надходжень до державного бюджету. Втрата бронювання не означає автоматичної зупинки підприємства, але в галузях, де вже бракує кваліфікованих працівників, можливості швидко їх замінити обмежені.
Тож після завершення перегляду відомі нові правила і є окремі дані про підприємства, які їх не пройшли. Але без двох показників – скільки працівників втратили бронювання і як це позначилося на роботі підприємств – неможливо визначити, скільки додаткового мобілізаційного ресурсу дала нова система і скільки це коштувало економіці.
Вікторія Чирва
Photo by Alfred Quartey on Unsplash